загрузка...
 
17.4. Максимізація прибутку
Повернутись до змісту
Орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, фірма, як правило, розглядає цю задачу не як самоціль, а як засіб розв'язання загальнішої задачі — максимізації прибутку. Ця мета є головною для будь-якої фірми, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву її діяльності. У ряді випадків фірми можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них жертвувати певною частиною прибутку, задовольнившись його скромнішим рівнем. Така мотивація поведінки ряду фірм здобула назву задовільної поведінки.
Проте й у такому випадку не обійтися без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, бо тільки прагнення прибутку створить можливість раціонально розподілити ресурси, забезпечити високу ефективність, а отже, й мати змогу успішно реалізувати обрані цілі.
Максимізація прибутку для фірми означає пошуки шляхів одержання найбільшого економічного прибутку, тобто різниці між загальним доходом і загальними витратами.
Рт-TR- ТС,
де Рт — загальний чи чистий економічний прибуток; TR — загальний дохід, який визначається як добуток кількості проданої продукції на її ціну; ТС ~ загальні витрати, що включають і прямі, і непрямі. Якщо випуск та реалізація будуть збільшуватися, то при незмінній ціні і загальний дохід, і загальні витрати зростатимуть: дохід — через зростання продаваної кількості, витрати — внаслідок дії закону спадної віддачі. Прибуток матиме місце доти, доки зростання доходу перевищуватиме зростання витрат, а його розміри будуть залежати від співвідношення цих величин. Тому для розв'язання проблеми максимізації прибутку важливо враховувати не загальні, а граничні значення розглянутих показників.
Кількість, що додається до загального доходу кожною додатковою одиницею випуску, становить граничний дохід, а доза, на яку зростають загальні витрати при випуску кожної наступної одиниці продукції, — граничні витрати.
Поки граничний дохід перевищує граничні витрати, фірма одержує максимізації прибутку прибуток і, отже, має підстави для збільшення випуску продукції. Але коли приріст доходу від останньої одиниці випуску зрівняється з приростом витрат на випуск цієї одиниці, зростання виробництва слід призупинити, бо додаток до прибутку стане дорівнювати нулю.
Можна сформулювати загальне правило максимізації прибутку: фірма буде збільшувати випуск доти, доки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це називається правилом МС = MR. Різниця між МС і MR становитиме граничний прибуток (РМ), тобто прибуток, одержуваний фірмою від реалізації кожної додаткової одиниці випуску. Якщо MR>MC, показник РМ набуватиме позитивних значень, які свідчать про те, що кожна додаткова одиниця випуску додає певну дозу до загального прибутку. Коли MR і МС зрівняються, це означатиме, що РМ - 0, а загальний прибуток у цій точці досягне максимуму. Подальше нарощування випуску призводить до перевищення МС над MR, і РМ набуває негативних значень. Коли граничний прибуток стає від'ємним, фірма може збільшити свій загальний прибуток, скорочуючи рівень випуску продукції. Приймаючи рішення про вкладення капіталу і про обсяг випуску, фірма може орієнтуватися також на показник середнього прибутку, що виражає кількість прибутку, яка припадає на одиницю продукції (Pm)/Q
Слід, проте, брати до уваги, що максимум середнього прибутку і максимум загального прибутку не збігаються.
Наведені у таблиці 17.3 дані свідчать, що максимум загального прибутку припадає на випуск четвертої та п'ятої одиниць продукту.

Випуск вище і нижче цього рівня однаково призводить до втрати прибутку. Випускаючи три одиниці, фірма втрачає 15 дол. США потенційного прибутку, бо граничний прибуток при переході до четвертої одиниці випуску дорівнює 15. Випустивши шосту одиницю, фірма втрачає 25 дол. США, оскільки граничний прибуток при переході до такого рівня буде мінус 25. Проте, якщо орієнтуватися на середній прибуток, то максимальні його значення припадатимуть на випуск другої і третьої одиниць продукції. Може здатися, що саме такий обсяг і необхідно випускати, або максимізувати прибуток. Але це не так. Доведемо це на такому прикладі. Припустимо, що фірма продає автомобілі та вирішила установити ціпу на рівні 100000 дол. США за штуку. При такій ціні можуть бути реалізовані лише два автомобілі, і якщо середні витрати складуть 15000 дол. США, то прибуток фірми дорівнюватиме 85000 дол. США за штуку, або 170000 дол. США загалом. Якщо ціна автомобіля дорівнюватиме 20000 дол. США за штуку, то фірма зможе продати 100 штук і при середньому прибутку 5000 дол. США (20000-15000) одержить загальний прибуток у 500000 дол. США (5000 х 100). Таким чином, якби фірма орієнтувалася на максимально можливий середній прибуток, вона втратила б 330000 дол. США.
Аналіз з позицій максимізації прибутку дає змогу судити не тільки про найвигідніші варіанти випуску продукції, а й про те, за яких умов взагалі фірма може утримуватися на ринку зі своєю продукцією. У цьому разі вирішальним критерієм буде мінімізація втрат, яких зазнаватиме фірма. Якщо отриманого доходу вистачатиме, щоб покрити хоча б змінні витрати, фірма може продовжувати своє існування. Якщо ж фірма буде не в змозі зробити це, то їй доведеться припинити свою діяльність, навіть якщо вона ще здатна буде сплачувати свої постійні витрати. Показником мінімізації втрат стане різниця між ціною та змінними питомими витратами (Р — A VC). При продажній ціні менше за A VC фірма змушена буде закритися, хоча б тимчасово. Отже, критична точка, після якої фірма припиняє свою діяльність, є рівність ціни і середніх змінних витрат (Р = A VC).
Максимізація прибутку як критерій оцінки діяльності фірми може застосовуватися не тільки для встановлення вигідності вже існуючого виробництва, а й для визначення привабливості нових підприємств і проектів. У цьому випадку фірма порівнює сподіваний додатковий прибуток від проекту з очікуваними додатковими витратами. Якщо додатковий прибуток більше за нуль, проект може бути прийнятий, якщо менше чи дорівнює нулю, — відхилений.
Наприклад, авіакомпанія вирішує, чи вводити їй додатковий рейс на одній з діючих ліній. Вона розраховує, що прибуток від перевезення 100 додаткових пасажирів складе 7500 дол. США водночас витрати на додатковий рейс (зарплатня, обслуговування, альтернативні можливості використання літака) складуть 3900 доларів. Баланс виходить такий:
Додаткові доходи 7500
Додаткові витрати 3900
Додатковий чистий прибуток 3600
За таких умов компанія буде вводити додатковий рейс. У цих розрахунках не враховувалися постійні витрати компанії, оскільки вони не впливають на прийняття такого типу рішень. З іншого боку, необхідно досить скрупульозно враховувати усі витрати, пов'язані з новим підприємством, особливо можливості альтернативного використання ресурсів.



загрузка...