загрузка...
 
26.3. Механізм здійснення монетарної політики
Повернутись до змісту
Розглянемо тепер механізм грошової політики. Припустимо, що рівень цін і рівень прибутку в економіці є величини дані і незмінні. Величина грошового попиту залежить тільки від ринкової ставки відсотка. Залежність грошового попиту від рівня відсотка виражається графічно у вигляді кривої грошового попиту. Відповідно грошова пропозиція є функцією грошової бази (суми резервів і готівки в банківській системі). Із збільшенням відсотка банки вважають за краще розширювати обсяг кредитів, що надаються, збільшуючи тим самим грошову пропозицію. В результаті грошовий мультиплікатор зростає. Умова рівноваги на грошовому ринку показана на рис. 26.1, де Е точка рівноваги.

При досить високому рівні відсотка крива грошової пропозиції стає майже вертикальною, відображаючи прагнення банків до мінімізації резервів і безмежної кредитної експансії.
Операції на відкритому ринку
Розглянемо наслідки грошової політики. Припустимо, що внаслідок зростання купівель центральним банком державних облігацій {операції па відкритому ринку) резерви комерційних банків збільшилися. Це приводить до зростання грошової пропозиції і зсуву кривої пропозиції грошей праворуч. Відсоток меншає. На кривій рівноваги грошового ринку в моделі Хікса зменшенню відсотка відповідає збільшення доходу. Тим самим зростання купівель державних облігацій, приводячи до розширення грошової бази, сприяє зростанню прибутку (рис. 26.2).

Зменшення відсотка внаслідок зростання грошової бази зсуває криву LM праворуч і вниз в положення LM,, збільшуючи тим самим рівноважний дохід (в точці Et).
Зміна облікової ставки
Що станеться, якщо зміниться облікова ставка? Як вплине, зокрема, її зростання на положення кривої рівноваги грошового ринку і тим самим на рівноважний відсоток і рівноважний дохід в моделі Хікса? При підвищенні облікової ставки центральним банком комерційні банки прагнуть збільшити резерви за рахунок скорочення обсягів поточного кредитування. Розрахунок робиться на те, що у разі можливого виникнення нестачі резервів можна буде уникнути запозичень у ФРС за більш дорогою, ніж раніше, ціною для покриття нестачі резервів. Отже, крива грошової пропозиції зсувається вгору і ліворуч, і ринкова ставка відсотка збільшується услід за зростанням облікової ставки. У результаті рівноважний дохід меншає. Результат виявляється протилежним тому, який мав місце у разі зростання купівель державних облігацій (рис. 26.3).

Зростання облікової ставки веде до збільшення резервів і тим самим до зменшення грошового мультиплікатора. Крива грошової пропозиції зсувається вгору, відсоток росте.
Звідси випливає, що прагнення федеральної резервної системи до підтримки фіксованої ставки відсотка вимагає забезпечення відповідної грошової пропозиції, і навпаки, прагнення зберегти фіксований рівень грошової маси вимагає, щоб відсоток вільно коливався, поки не встановиться на рівні, необхідному даною грошовою масою. Одночасна ж підтримка фіксованого рівня відсотка і грошової маси неможлива.
На практиці легше підтримувати фіксований рівень відсотка, ніж певну величину грошової маси, по-перше, тому, що існує лаг між проведенням операцій на відкритому ринку і кінцевою зміною грошової пропозиції, а по-друге, тому, що мультиплікатор зростання грошової маси є величина непостійна. У тривалій же перспективі можна розраховувати на досягнення необхідної величини грошової пропозиції з урахуванням того, що у разі недо-сягнення грошовою масою бажаних для ФРС розмірів до якогось проміжного терміну можна здійснити додаткові операції на відкритому ринку. Способи розв'язання На практиці механізми контролю основного протиріччя за грошовою масою і рівнем від-монетарної політики сотка здійс„ює Комітет ФРС коопераціях на відкритому ринку. Залежно від конкретної ситуації об'єктом регулювання може бути або відсоток, або рівень грошової маси. В теорії постійно відбуваються дискусії, що краще регулювати — відсоток або грошову масу. Обговорюються звичайно два основних питання: по-перше, як ефективніше забезпечити необхідні розміри грошової маси — фіксуючи відсоток або фіксуючи грошову базу; по-друге, як ефективніше забезпечити стабільність економіки — прагнучи контролювати рівень грошової маси або рівень відсотка.
Розглянемо спочатку друге питання, пов'язане з підтримкою стабільності економіки. Припустимо, що ФРС ставить мету — забезпечити необхідний рівень доходу у (ВНП). Питання в тому, як це ефективніше зробити. Відповідь залежить від того, який період береться для розгляду.
Почнемо з короткого періоду (звичайно 3-9 місяців). Проблема в тому, що можливі зсуви в положенні кривих IS і LM в моделі Хікса не можна заздалегідь передбачувати. Залежно від того, як поводиться крива IS, вирішується основне питання. Якщо величина доходуу відрізняється від рівноважного рівня через нестабільність товарних ринків, то стабілізація доходу раціональніше забезпечується шляхом підтримки фіксованої грошової маси, а не відсотка. В результаті зсув кривої IS, наприклад, праворуч, супроводжуючись зростанням відсотка, веде до зменшення попиту (зокрема, інвестиційного попиту), причому точка рівноваги (в цьому випадку точка 3) буде ближче до точки повної зайнятості, ніж у разі підтримки фіксованого відсотка (точка D (рис. 26.4).

З рис. 26.4 видно, що в цьому випадку стабілізація доходу забезпечується підтримкою грошової маси.
Нехай, навпаки, товарні ринки знаходяться в стані рівноваги, а грошовий ринок нестабільний. За такої умови, якщо ФРС буде підтримувати грошову масу на фіксованому рівні, положення кривої LM в моделі Хікса важко буде передбачити, оскільки рівновага грошового ринку зможе бути забезпечена при заздалегідь невідомому рівні відсотка, а кожному рівню відсотка буде відповідати свій рівень доходу. Лише при політиці фіксації відсотка можна буде забезпечити рівноважний рівень доходу. Отже, якщо в економіці виникне відхилення доходу від рівноважного рівня внаслідок зсуву грошового попиту, то ФРС буде проводити політику, засновану на фіксації відсотка, що, в свою чергу, нейтралізує ефект зсуву грошового попиту.
Ефективний вибір типу дії можливий в рамках порівняно невеликих періодів, як правило, до одного року. Так, в 70-80-ті роки грошовий попит став дуже коливатися, і тому ФРС приділяла основну увагу підтримці відсотка, тому що важко було стежити за поведінкою грошової маси.
Монетариста, зі свого боку, виступають за контроль над грошовою масою. Вони небезпідставно вважають, що наголос на підтримку величини відсотка в тривалій перспективі може привести до надмірного зростання грошової маси і посилення інфляції. Єдиний спосіб в таких умовах уникнути інфляції — обмежити зростання грошової маси шляхом зростання відсотка. Зрештою, на практиці потрібно вдаватися до компромісу. Якщо в економіці спостерігається високий відсоток, то можна збільшити темпи зростання грошової маси, а якщо темпи зростання грошової маси надмірні, то потрібно провести заходи, що підвищують рівень відсотка.
Політика ФРС щодо регулювання відсотка і зростання грошової маси зазнає критики з двох сторін. По-перше, прагнення ФРС стабілізувати відсоток веде до інфляції, по-друге, спроби контролю над грошовою масою технічно неефективні. Так чи інакше, ФРС в своїй політиці проводить заходи щодо контролю не тільки за грошовою масою, але й за іншими економічними показниками. Складність ситуації в тому, що ті показники, які ФРС прагне контролювати шляхом підтримки деяких заздалегідь встановлених темпів зростання або конкретних величин (наприклад, відсоток, темп зростання грошової маси, облікова ставка), за своєю природою є проміжний, на відміну від істинно кінцевих показників, які виступають одночасно і цілями економічної політики (досягнення певних величин ВНП, доходу, темпів зростання інфляції, рівня безробіття). Кінцеві ж показники важко піддаються регулюванню. На них можна вийти лише непрямо — через регулювання проміжних, при тій неодмінній умові, що підтримка тієї або іншої величини проміжних показників повинна бути досить обґрунтована і своєчасно коригуватися співвіднесенням з реальною динамікою. Так, якщо відповідно до монетаристського принципу ми поставимо завдання підтримки певного темну зростання грошової маси, наприклад, 5% щороку, з метою досягнути такого ж темпу зростання ВНП, то ми повинні бути упевнені в тому, що протягом того періоду, на який розраховане застосування такої міри, швидкість обігу грошей не зміниться. В іншому випадку запропонований захід не приведе до поставленої мети. Однак саме дотримання вказаної вимоги (стабільності швидкості обігу грошей) ніхто не зможе гарантувати. Економічні обурення взагалі важко піддаються передбаченню.


загрузка...