Пропонована увазі читача книга присвячена розгляду того соціально-економічного ладу, який стверджувався упродовж II половини XX століття.
Головна мета - привернути увагу читача до принципово нового для нас поняття "соціальна економіка" з викладанням загальних основ того соціально-економічного устрою, який поступово вкорінився в провідних країнах світу і практично довів свої переваги.
Книжку адресовано моїм співвітчизникам, яким довелося жити в буремному XX столітті, тобто в "епоху війн і революцій". Це стримке століття було відзначене нечуваним технологічним і економічним прогресом людства, але разом з цим принесло йому незчисленні біди, злидні й тортури. Через горе, смерті й розруху в деяких країнах світу на зміну "революційній свідомості" ("до основанья мы разрушим, а затем...", "мы наш, мы новый мир построим...") приходили більш помірковані переконання. Через безліч помилок, невірних кроків і згубної суспільної практики поступово (еволюційно, а не революційно) вироблялися правила й норми соціальної поведінки в громадянському суспільстві. Отже, в першому наближенні наука "соціальна економіка" вивчає закони і норми сучасного громадянського гуртожитку та цивілізованого співіснування.
Автор тішить себе надією, що вивчення законів і норм цивілізованого співіснування, які вироблялися людством упродовж тисячоліть, позбавить читача деяких усталених уявлень, звичних, але не завжди корисних стереотипів як в мисленні, так і в поведінці. Тоді з'ясується, що сучасне суспільство, роз'єднане на різні політичні течії, не таке вже й безпорадне. Треба тільки дещо вгамувати пристрасті, прислухатися до голосу Розуму і ознайомитися з деякими істинами, які пройшли випробовування часом і соціальною практикою.
"Соціальна економіка", поза сумнівом, належить до численних відгалужень економічної науки в широкому розумінні слова. Водночас вона певною мірою перекриває межі традиційної економіки в цілому та її численних напрямків зокрема. Будучи за освітою, фахом і практичним досвідом роботи, як то кажуть "чистим економістом", віддаючи належне економіці як такій, і визнаючи за нею право на самостійне існування, автор на основі певного наукового, життєвого і практичного досвіду дійшов висновку, що економіка, відірвана від своєї соціальної складової, позбавлена гуманістичної і екологічної спрямованості, взагалі втрачає будь-який сенс. Ці авторські роздуми й здогадки були підкріплені ознайомленням з деякими роботами зарубіжних авторів, контактами з вченими різних спеціальностей (соціологами, істориками, політологами, психологами).
Наше нехтування соціальною складовою економіки певною мірою можна пояснити нашим традиційним мисленням. Один з т. зв. "вічних постулатів": економіка - первинна, соціальна сфера - вторинна й похідна від першої. Насправді ж економічна і соціальна сфери настільки тісно пов'язані і взаємозумовлені, що їхнє роз'єднання боляче позначається не тільки на добробуті народу, але й на суспільно-економічному прогресі країни в цілому.
Неточним є і розуміння "соціальної економіки" як різновиду соціологічних знань: адже в неї свій предмет і своє коло специфічних категорій. Названа галузь знань вміщує саме той реальний світ, в якому людина перебуває упродовж всього свого життя.
Тривалий час ми не звертали увагу на те, що в нормальному цивілізованому суспільстві, де проживають громадяни, які являють собою певний соціум, обов'язково складаються і діють певні соціально-економічні відносини, утворюється певний соціально-економічний "порядок", який регулює і координує їх. Тому для цивілізованої країни, для нормального громадянського співробітництва найпершим імперативом є вивчення не законів "економіки" взагалі, і тим більше не класових законів "політичної економії" (чи то буржуазної, чи пролетарської), а саме законів цивілізованого громадянського співробітництва, законів, закономірностей і процесів світу "соціальної економіки".
Сьогодні в нашій країні у величезних муках народжується громадянське суспільство. Серед численних наших бід і негараздів - продовольчих, енергетичних, житлових, побутових та інших - чи не найважливішим, таким, що заважає виходу країни зі скрути, є дефіцит громадянської свідомості, громадянського світовідчуття і загальної громадянської культури. Наша сьогоденна "громадянська відчуженість" не в останню чергу пояснюється елементарною громадянською (насамперед соціально-економічною) неосвіченістю - невмінням відстояти свої елементарні права як покупця товарів і послуг, як продавця власної робочої сили, як одержувача заробітної плати за свою працю, як особистості у стосунках з державою, її численними органами та інституціями.
"Соціальна економіка" вивчає закони й закономірності "громадянського співробітництва", досягнення "соціального консенсусу", пошуку "соціального компромісу" з метою створення "загального добробуту" в нашому складному й суперечливому світі. Шляхом тривалої, дуже непростої соціально-економічної еволюції людство виробляло різні соціально-економічні "порядки", які в той чи інший спосіб допомагали йому вижити, уникати найбільш небезпечних форм протистояння.
Чим була зумовлена необхідність у другому виданні ? Найбільш загальна відповідь: "Теоретичним і методологічним вакуумом, який утворився в країнах "постсоціалістичного простору" у т. зв. "перебудовчі роки", та суто практичними завданнями переходу до принципово нового соціально-економічного устрою.
Наша недавня історія (України так само, як і решти "постсоціалістичних країн") характеризувалася переходом від "командно-адміністративної системи" (КАС), до системи, яку упродовж досить тривалого перехідного періоду (кінець 80-х -90-і роки XX століття) взагалі не могли однозначно ідентифікувати. Перші "перебудовчі роки" цієї історії проходили під гаслами "ринку", "ринкової економіки", "вільної ринкової економіки" (яка нібито має замінити обридлу КАС). Невдовзі з'ясувалося, що країн з такими екзотичними "економіками" ніде у світі не існує і не може існувати в принципі.
Почалися "гарячкові" пошуки прийнятної теоретичної моделі нового соціально-економічного устрою. Новими гаслами "перебудовчого періоду" стало якнайшвидше створення "соціальної держави" (вони навіть увійшли як основоположна мета до нових Конституцій "постсоціалістичних країн"). В цьому сенсі доречно нагадати, що вся історія буремного XX-го століття була історією створення "національних соціальних держав". їх будували і Гітлер, і Сталін, і Мусоліні. і націонал-соціалісти, і соціал-демократи різних ґатунків.
Проте, повоєнне відродження колишніх фашистських держав відбувалося вже на принципово інших засадах, яке в теоретичних конструкціях австро-німецьких і англо-скандінавських шкіл носило назву "соціальної економіки" (в німецькому варіанті, - здебільшого, "соціальне ринкове господарство").
Ця, вищою мірою, абстрактна конструкція, насправді, вміщувала набагато ширші поняття. З'ясувалося, що в основі цієї конструкції, дійсно, знаходиться "ринкова економіка", але без своєї "соціальної" складової - така економіка взагалі не має права на існування.
Тому конструкція набула назви "соціально-орієнтована ринкова економіка". З часом до теоретичної конструкції було введено ще одну методологічну засаду. Всупереч численним твердженням численних прихильників нічим не обмеженої "вільної ринкової економіки", життя і практичний досвід найбільш успішних країн "повоєнної перебудови" (друга половина XX сторіччя), - невідпорно довели, що "соціально-орієнтована ринкова економіка" має бути ще й "державно-регульованою". Так виникла найбільш загальна теоретична конструкція, яку можна схематично позначити як "соціально-орієнтована, державно-регульована соціальна економіка". Ця, вищою мірою, абстрактна теоретична схема почала успішно втілюватися в життя й практику різних країн світу ("німецьке економічне диво", успішні повоєнні "перебудови" Англії, Франції, Австрії, скандинавських країн). Пізніше з'ясувалося, шо конкретних втілень цієї абстрактної теоретичної схеми існує рівно .стільки, скільки країн, що її застосовують.
Саме з цим фактом, пов'язана необхідність найретельнішого вивчення науки під назвою "соціальна економіка" і практики господарювання на її засадах.
Сьогодні переважна більшість економістів, соціологів, політологів, філософів поділяють теоретико-методологічні цінності цієї найпотрібнішої і найактуальнішої галузі знань. Водночас можна лише дивуватися майже повній відсутності як наукової, так і навчальної літератури з названої дисципліни.
Тому друга група причин, що спонукала мене до другого видання "Соціальної економіки" пов'язана цілком і повністю із суто практичними і навчальними потребами у цьому виданні.
Перше видання книги, яка вийшла друком в 1997 р. тиражем у 3 тис. примірників, розійшлося напрочуд швидко. Автор не має хибної думки щодо "неперевершеності" того видання. У підзаголовку воно мало позначку "популярний курс", а в передмові до першого видання було чітко позначено "головну мету" - привернути увагу читача до принципово нового для нас поняття "соціальна економіка".
Цієї мети автор досяг, книжка була добре сприйнята, вона знайшла свого читача, але попереду була ще велика робота щодо популяризації як самої науки так і навчального курсу "соціальної економіки"1. Мені довелося робити непоодинокі спроби у відстоюванні позицій цієї найпотрібнішої галузі знань і вони не пропали марно. Вища атестаційна комісія (ВАК України) ввела "соціальну економіку" до переліку спеціальностей наукових працівників, а Міністерство освіти і науки після кількарічного несприйняття все ж зробило "соціальну економіку" нормативною дисципліною у вищих навчальних закладах країни.2 Щоправда, змістовне наповнення цієї навчальної дисципліни ще далеке від досконалості. Дуже скоро з'ясувалося, що не тільки розуміння окремих категорій і понять, але й розуміння такої широковідомої в усьому цивілізованому світі науки як "соціальна економіка" - принципово різниться у різних авторів.
Вітчизняних чи російськомовних підручників з названої дисципліни й до сьогодні немає, а лічені поодинокі видання, які хоч якоюсь мірою могли бути використані, насправді, дуже далекі від предмету нашого розгляду. Автор надзвичайно зрадів, коли наштовхнувся на книжку свого співвітчизника
В. Д. Лагутіна "Людина і економіка: соціоекономіка" і був дещо розчарований, коли ознайомився з її змістом. Ще більше засмутила "Социальная экономика" Г. Э. Слезингера. Зазначена книжка просто не відповідає своїй назві.
Як зазначено, крайня потреба і назрілість другого видання пов'язана, насамперед, з практичною відсутністю не тільки навчально-методичної, але й дефіцитом наукової літератури з названої дисципліни.
Кілька науково-методичних видань останніх часів ажніяк не виправляють становище. Щоправда, на перетині століть вийшло друком кілька праць вітчизняних науковців - О. Г. Білорус, В. Г. Бодров, П. М. Леоненко, С. В. Сіденко, А. С. Філіпенко та російськомовних - В. И. Марцинкевич, И. В. Соболева та інші.
Надзвичайно цікавий і добротний науковий матеріал з проблематики "соціальної економіки" міститься в колективних монографіях вчених ІСЕМВ НАНУ (Глобальні трансформації і стратегії розвитку / керівник авт. колективу О. Г. Білорус, Київ, 1998 р. ; Глобалізація і безпека розвитку / керівник авторського колективу О. Г. Білорус, Київ, 2001 р; Цивилизационные модели современности / под ред. акад. Ю. Н. Пахомова, Киев, Наукова думка, 2002 г.), Ю. В. Павленко "История всемирной цивилизации", К. , 2002., тощо/.
До цього переліку слід додати праці з "економічної соціології" (не плутати з "соціальною економікою"). Соціологи-економісти, або економічні соціологи, очолювані всесвітньо відомою акад. Т. І. Заславською, зробили неабиякий внесок і в "соціальну економіку" також. Праці науковців споріднених дисциплін, безперечно, допомагають, але не розв'язують означених теоретичних і суто практичних завдань.
Вищезазначене й дає підстави авторові пропонувати читачеві друге видання раніше виданої роботи. Автор суттєво розширив і поглибив зміст першого видання, а також адаптував його до нашої практики. Водночас він аж ніскільки не помиляється щодо "досконалості" чи "завершеності" своєї роботи. Він добре усвідомлює, скільки прогалин лишилося незаповненими.
Перше видання носило підзаголовок "популярний курс" і ставило завдання у стислій формі викласти основи науки під назвою "соціальна економіка". У другому виданні автор мав змогу більш докладно зупинитися на деяких, особливо дискусійних проблемах. Саме з цим пов'язано і введення абсолютно нових розділів і суттєвий перегляд глав, параграфів та підпунктів.
За жанром пропонована увазі читача книжка є науково-методичним виданням, тобто побудована як підручник.
У "Вступі" розглядається предмет науки і курсу "соціальної економіки", автор знайомить читача з основними категоріями і поняттями.
Щойно наведена дискусійність і розбіжність у поглядах різних авторів щодо самого предмету розгляду змусила автора ввести частину першу, цілком присвячену теоретико-методологічним витокам "соціальної економіки" як науки. З цим же пов'язаний і суттєвий перегляд матеріалу частини другої. У ній автор рухався від найбільш загальних понять - взаємодії всесвіту, людини і суспільства - до більш конкретних форм і типів соціально-економічної організації і до сучасних різновидів "соціально-економічних порядків". Окрему вагу було приділено взаємодії трьох провідних сил соціуму - працівників, підприємців, держави.
Принципово по-іншому викладено матеріал частини третьої - цілком присвяченої розгляду моделей національних і регіональних "соціальних економік" та конкретним особливостям їх діяння в різних країнах.
Розгляд теорії і практики побудови "соціальних економік" в успішних країнах, зокрема Німеччині, дав змогу зосередити увагу читача на проблемах, пріоритетах та завданнях розбудови соціально-орієнтованої економіки в Україні. Такою є логіка книги.