Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.
Платіжний баланс складається з:
— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,послуг, прибутків і поточних трансфертів;
— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових активів і пасивів.
У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:
І. Поточний рахунок:
— товари,
— послуги,
— доходи,
— поточні трансферти.
ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
А. Рахунок операцій із капіталом
— капітальні трансферти
Б. Рахунок фінансових операцій
— прямі інвестиції,
— портфельні інвестиції,
— інші інвестиції,
— резервні активи:
монетарне золото,
спеціальні права запозичення,
резервна позиція в МВФ,
інші зарубіжні активи.
І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.
Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування
чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.
Розглянемо окремі статті поточного рахунку платіжного балансу.
Стаття «Товари» охоплює більшість операцій поточного рахунку, що відображають перехід права власності на товари (експорт і імпорт) від нерезидента до резидента і в зворотному напрямі. Наголосимо, що під час обліку операцій за цією статтею поточного рахунку необхідно мати на увазі такі її особливості:
1. Енергоносії— виділяються окремим кодом.
2. Товари для перероблення — це товари, які перетинають кордон із метою їх перероблення, після чого повертаються до країни — власника товару. Категорія товарів для перероблення не передбачає переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі (повна вартість товарів до та після перероблення). Якщо ж мають
місце платежі саме за перероблення товарів, вони враховуються за категорією інших ділових послуг.
3. Ремонт товарів — вартість ремонту пересувного обладнання,який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті не належать інші види ремонту: ремонт будівель та споруд (будівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на транспорті).
4. Товари, придбані у портах транспортними організаціями — пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали.
Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги тощо) не належать до цієї статті.
5. Немонетарне золото — золото як засіб накопичення та золото промислового призначення, яке не включається в резервні активи органів грошово-кредитного регулювання.
Стаття «Послуги» відображає рух коштів, пов'язаних з наданням як традиційних послуг, наприклад організація поїздок і перевезень, так і нових— комунікаційні, фінансові і комп'ютерні послуги, забезпечення авторських і ліцензійних прав, різного роду ділові послуги тощо. Роль нових послуг у міжнародній торгівлі зростає. Мандрівник (споживач послуг) потребує товарів і послуг країни, що приймає (постачальника послуг).
Основні види послуг:
Транспортні послуги — вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги. За пунктом «інше» ві-
дображаються допоміжні послуги, у тому числі оренда транспортних засобів разом з екіпажами, а також складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов'язані з пасажирськими та вантажними перевезеннями. Використання терміну «інший транспорт» потребує конкретного уточнення виду транспорту.
Послуги за статтею «Подорожі» відображають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг враховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, тощо.
Комунікаційні послуги — послуги зв'язку, в тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.
Будівельні послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.
Страхові послуги — охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів). Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. Як фінансові послуги кваліфікуються також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.
Комп 'ютерні та інформаційні послуги — оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, включаючи розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультації у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.
Роялті та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій із капіталом (капітальні трансферти).
Послуги приватним особам та послуги у сфері культури і відпочинку — створення художніх фільмів, радіо- і телевізійних програм, проведення спортивних, культурних та оздоровлювальних програм, послуги, пов'язані з навчанням чи лікуванням за кордоном.
Урядові послуги — зовнішньоторговельні операції посольств, консульств, військових представництв, які вони проводять із резидентами тієї країни, де розташовані.
Інші ділові послуги — різноманітні види ділових, професійних, технічних та пов'язаних із науково-дослідною діяльністю послуг, які не увійшли до наведених вище категорій послуг. Це, зокрема:
а) перероблення давальницької сировини;
б) операційний лізинг — оренда обладнання без персоналу, здавання в оренду (чартер) морських і повітряних суден та іншого транспортного обладнання без команди та екіпажу;
в) послуги з підготовки документів, консалтинг у сфері бухгалтерського обліку, аудиту й податкового законодавства, надання оперативної допомоги фірмам;
г) послуги в галузі реклами та маркетингу, проведення виставок та торговельних ярмарків;
д) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розроблення, виконані резидентами для нерезидентів, і навпаки;
ж) архітектурні, інженерні та інші технічні послуги, геологічна розвідка, перевірка та сертифікація якості продукції, технічний контроль;
з) послуги в галузі сільського господарства, видобування корисних копалин, перероблення на місцях тієї продукції, яка надійшла за імпортом і не підлягає реекспорту, і навпаки (наприклад, перероблення ядерних відходів);
к) послуги з добору кадрів (наприклад, екіпажів суден), письмового та усного перекладу, оплата будівельних матеріалів компаніями-не-резидентами, що ведуть будівельні роботи на території даної країни.
л) агентські послуги — оплата компаніями послуг їхніх закордонних агентів, у тому числі представництв.
До статті «Доходи» поточного рахунку входять компенсації працівникам, доходи від інвестицій (доходи від прямих інвестицій та інші дивіденди і проценти). Ця стаття відображає взаємозв'язок між доходами і капітальним рахунком, а також між платіжним балансом і балансом зарубіжних інвестицій.
Основні види доходів, що відображаються на поточному рахунку:
Оплата праці — заробітна плата та інші виплати, отримані робітниками та службовцями за межами країни, резидентами якої вони є.
Доходи від прямих інвестицій:
а) дохід від пайової участі в капіталі компаній — дивіденди, розподілений та нерозподілений прибуток закордонних відділень, реінвестований прибуток;
б) проценти за борговими зобов'язаннями — це проценти, які сплачує прямому інвестору підприємство прямого інвестування, і навпаки.
Дохід від портфельних інвестицій являє собою рух коштів між резидентами і нерезидентами, що виникає внаслідок володіння акціями, облігаціями, довгостроковими цінними паперами, інструментами грошового ринку. До нього належать:
а) дохід від пайової участі в капіталі компаній (дивіденди);
б) дохід за борговими зобов'язаннями (проценти).
Дохід від інших інвестицій:
а) проценти за довгостроковими кредитами (гарантованими або негарантованими);
б) інший дохід від інших інвестицій — проценти за іншими фінансовими вимогами/зобов'язаннями (міжбанківськими кредитами, позиками, депозитами, за користування залишками коштів на коррахунку та ін.).
Стаття «Поточні трансферти» відображає операції, проведені на безоплатних засадах. Ця група операцій збільшує доходи та споживання країни-одержувача за рахунок доходів та споживання краї-ни-постачальника. Поточні трансферти включають грошові трансферти урядам для фінансування видатків, гуманітарної допомоги, щорічних або регулярних внесків у міжнародні організації, оплати урядом або міжнародними організаціями витрат (у тому числі і заробітної плати співробітникам) на надання технічної допомоги.
Сектор державного управління — гуманітарна допомога, внески державних органів до фондів міжнародних організацій, податки і штрафи, сплачені нерезидентами державним органам України.
Інші сектори:
а) грошові перекази осіб, які працюють за кордоном, — безоплатні грошові перекази сім'ям;
б) інші трансферти — дарування, спадок; аліменти та інші виплати на утримання дітей; пенсії та інші виплати в межах програм
соціального забезпечення, що виплачуються недержавними організаціями; приватні перекази, що надходять резидентам від нерезидентів, або навпаки; періодичні відрахування (включаючи членські внески) в благодійні, релігійні, наукові і культурні організації; сплата мита і штрафів, якщо вона проводиться резидентами України на користь державних органів інших країн.
II. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій.
Цей рахунок поділяється на рахунок операцій із капіталом та рахунок фінансових операцій.
У рахунку операцій із капіталом відображаються всі виплати за капітальними трансфертами і за придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів. Капітальні трансферти можуть бути в грошовій і матеріальній формах. Грошові капітальні трансферти призначені для придбання/розміщення основних фондів. Капітальні
трансферти в матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.
У рахунку фінансових операцій показуються всі операції, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи або пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у пред'явленні та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.
Основним компонентом рахунків операцій з капіталами та фінансових операцій є капітальні трансферти. Трансферт вважається капітальним, коли має місце передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента.
Капітальні трансферти сектора державного управління — це " державні трансферти на інвестиційні цілі, тобто капітальні трансферти державних органів на користь організацій-нерезидентів. Вони призначені для повного або часткового покриття видатків на придбання основного капіталу (наприклад на фінансування великомасштабних будівельних проектів). Формою капітальних трансфертів сектора державного управління є також податок на спадок.
Капітальні трансферти інших секторів — це інвестиційні субсидії, передача права власності на основний капітал, спадок на користь некомерційних організацій-нерезидентів з метою фінансування валового накопичення основного капіталу (наприклад, на будівництво приміщення бібліотеки); грошові перекази мігрантів (перекази у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання); податки на спадок у формі капітальних трансфертів інших секторів.
Придбання/реалізація нефінансових активів — придбання/реалізація землі та її надр, а також активів нематеріального характеру (патентів, авторських прав, ліцензій, торгових знаків).
До статті «Прямі інвестиції» належать операції з придбання інвестором контрольного пакета акцій, з тим щоб мати вирішальний голос в управлінні підприємством, розташованим за межами країни-інвестора. Зауважимо, однак, що інвестор може бути й одноосібним власником підприємства.
Капітал у формі прямих інвестицій — це: 1) капітал, вкладений прямим інвестором у зарубіжне підприємство прямого інвестування; 2) капітал, отриманий прямим інвестором від такого підприємства.
Облік прямих інвестицій провадиться за принципом їх спрямованості (інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку).
Прямі інвестиції можуть набувати таких форм. Акціонерний капітал — капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім «неголосуючих» привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення (capital contributions) прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.
Реінвестований прибуток являє собою ту частину прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвестору і не підлягає розподілу. Цей прибуток збільшує розмір іноземних активів держави, резидентом якої є прямий інвестор.
Інший капітал у формі прямих інвестицій («міжфірмовий борг») охоплює всі операції із залучення коштів і кредитних ресурсів, що мають місце між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією також враховуються «неголосуючі» привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках. Вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, у будівництво дачних та інших будівель для власного використання та здавання в оренду) теж належить до цієї категорії.
У статтю «Портфельні інвестиції» входять операції з тими акціями та іншими борговими цінними паперами, що не належать до прямих інвестицій і перетинають кордон країни.
Стаття портфельні інвестиції рахунку фінансових операцій включає операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямих інвестицій чи резервних активів. Характерною рисою цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.
Операції з портфельними інвестиціями можна розділити на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжні цінні папери) та з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняні цінні папери).
За видом фінансового інструмента розрізняють такі операції з портфельними інвестиціями:
— операції з цінними паперами, які дають право на участь у капіталі, тобто операції з акціями різних типів, сертифікатами участі,які замінюють акції, всіма видами капіталовкладень у довірчі товариства та інвестиційні фонди.
— операції з борговими цінними паперами: 1) з облігаціями та іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов'язаннями; 2) з інструментами грошового ринку (борговими цінними паперами, термін погашення яких з моменту їх випуску становить рік або менше року — казначейські зобов'язання, векселі, банківські фінансовими інструментами (опціони, варранти).
Стаття «Інші інвестиції» охоплює операції, що стосуються різних видів інвестицій, таких як торговельний кредит, інші види зовнішніх позик, валюта й депозити, використання кредиту МВФ тощо.
«Інші інвестиції» — це категорія фінансових операцій, які не ввійшли до статей «Прямі інвестиції», «Портфельні інвестиції» та «Резервні активи».
Як і портфельні інвестиції, інші інвестиції розподіляються на «інші інвестиції — активи» та «інші інвестиції — пасиви» відповідно до їхньої належності до фінансових активів чи фінансових зобов'язань країни.
За видом фінансового інструмента операції з іншими інвестиціями класифікуються так.
Торговельні (комерційні) кредити — це вимоги та зобов'язання, що виникають внаслідок того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцю товарів, або покупець здійснює попередню оплату (банківські позики на фінансування зовнішньоторговельних операцій до цієї категорії не належать, вони враховуються разом з позиками).
Позики — це пряме надання кредитором боржнику певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі за угодами РЕПО (Repurchase agreement), виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом. Залежно від початкового терміну погашення позики поділяються на довгострокові та короткострокові.
Довгострокові позики — це кредити МВФ та інших міжнародних організацій, гарантовані або негарантовані державні кредити, довгострокові кредити, що надходять за прямими кредитними лініями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.
Короткострокові позики — банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), що передбачають початковий термін погашення менший за один рік або виплачуються за першою вимогою.
Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, кошти за трастовими угодами, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах тощо.
Інші активи (пасиви) — інші інвестиції, що не ввійшли до трьох зазначених вище категорій.
Резервні активи — це іноземні фінансові активи, які фактично належать органам грошово-кредитного регулювання, перебувають у розпорядженні цих органів та можуть бути реально використані, якщо в цьому з'явиться потреба. Ці фінансові активи контролюються монетарною владою і призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та для інших чітко обумовлених цілей. Основні складові резервних активів: монетарне золото, спеціальні права запозичення (SDR), резервна позиція в МВФ, іноземна валюта, інші фінансові вимоги. Зміна стану резервних активів означає, що проводяться фінансування дефіциту платіжного балансу, офіційна інтервенція на валютному ринку, метою якої є вплив на курс національної валюти та інші операції.
У платіжному балансі відбиваються зміни міжнародних резервів протягом певного періоду. Зміни мають місце, якщо провідні грошово-кредитні інститути продають або купують іноземні ліквідні активи чи певні ліквідні зобов'язання.