Залежно від цілі використання показників звітність банків поділяють на державну статистичну звітність та банківську звітність.
Державна статистична звітність подається банками усіх видів та форм власності, включаючи Національний банк України, місцевим статистичним органам за формами і в порядку, встановленому Державним комітетом статистики України відповідно до чинного законодавства з питань державної статистики. Ця звітність містить інформацію, яка є типовою для будь-якого суб'єкта господарювання і яка узагальнюється органом державної статистики в цілому по народному господарству для розроблення статистики національних рахунків з розподілом за секторами економіки. Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності, чисельність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, наявність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність обчислювальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість автотранспорту, а також іншу інформацію.
Банки складають спеціальну звітність, котра подається окремим користувачам і містить цільову інформацію. Так, банки подають податковим органам декларацію про прибуток, податкову декларацію про податок на додану вартість тощо. Джерелами спеціальної звітності є дані бухгалтерського та статистичного обліку.
Банківська звітність — це спеціальна звітність, що подається лише банками та іншими фінансовими посередниками, які виконують банківські операції. Форми банківської звітності, порядок її складання та подання згідно з чинним законодавством визначаються Національним банком України. Дані банківської звітності є основою для розроблення грошово-кредитної і банківської статистики, яка використовується для виконання Національним банком України регулюючих та наглядових функцій.
Статистичні показники, що відображають здійснювані банківським сектором кредитні й депозитні операції, використовуються для
аналізу поведінки цього сектора, результатів грошово-кредитної політики та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кредитна статистика дає змогу проаналізувати вплив банківського сектора на економіку держави.
Банківська звітність залежно від змісту і джерел її складання поділяється на фінансову і статистичну, на офіційну й оперативну.
Фінансова звітність відображає фінансовий стан банку та результати діяльності за звітний період. Вона складається на підставі даних фінансового обліку. Характерною рисою фінансової звітності є те, що вона складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Це закладено в самій структурі форм фінансової звітності, внутрішній та міжформеній ув'язці показників.
До складу фінансової звітності у країнах з розвинутою ринковою економікою включають бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки залежно від потреб користувачів інформації. Річний фінансовий звіт супроводжується також пояснювальною запискою.
До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній і в іноземній валюті, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції.
Статистична звітність містить інформацію, необхідну для побудови системи статистичних даних, які відповідають регулюючим цілям та цілям банківського нагляду. Джерелом статистичної звітності переважно є дані статистичного та бухгалтерського обліку.
На базі статистичного обліку складається звітність про внутрішній аудит, про взаємовідносини з правоохоронними органами та ін.
Офіційна звітність має, як правило, постійний характер і відображає дані, що обов'язково відповідають бухгалтерському та статистичному обліку. До офіційної звітності належить місячна, квартальна, піврічна та річна звітність.
Оперативна звітність — це звітність, сформована на основі оперативних даних. Вона може мати незначні розбіжності з даними обліку, враховуючи терміновість її надання з метою використання для прийняття управлінських рішень. До оперативної звітності належить щоденна, щотижнева й подекадна звітність. Строки надання оперативної звітності обчислюються годинами.
За характером спрямування розрізняють звітність для внутрішнього управління банком (внутрішня звітність) і для зовнішніх користувачів інформації (звітність за межі банку).
Внутрішня звітність у вигляді розшифрувань та переліків встановлюється самим банком з урахуванням його інтересів і подається підпорядкованими установами (підрозділами) банку на адресу головного банку, що має статус юридичної особи.
Звітність, яка подається Національному банку України та органам державної статистики, складається юридичними особами відпо- відно до чинного законодавства і використовується як зовнішніми користувачами, так і самим банком.
За обсягом інформації, яку відображає звітність, вона буває повною і скороченою. Повна звітність подається після скороченої і містить детальні дані з тих чи інших операцій банку.
За ступенем узагальнення звітність розподіляють на первинну, що подається банком як юридичною особою або подається до банку його філіями, та зведену (консолідовану), котра узагальнює дані первинної звітності по регіону, по банку — юридичній особі, по банківській системі в цілому.
Залежно від періодичності подання розрізняють звітність поточну та річну. На практиці поточна звітність подається за певний звітний період. У банківській системі поточна звітність може складатися і подаватися щоденно, щотижнево, два рази на місяць, щомісячно, щоквартально, двічі на рік, за запитом.
За обсягом відображення результатів діяльності та здійснених операцій річна звітність є більш повною і деталізованою, ніж поточна.
За способом відправлення звітність банків може подаватись електронною чи звичайною поштою.
Залежно від суб'єкта, тобто з погляду того, хто складає банківську звітність, розрізняють звітність Національного банку України та звітність комерційних банків. У свою чергу, склад та зміст звітності, яку складають Національний банк України і комерційні банки, різняться між собою, що пов'язано з тією роллю, яку виконують вони в економіці країни. У цьому зв'язку зміст звітності установ та підрозділів Національного банку України характеризує виконання ним ролі центрального банку. Тому пакет звітності, яку складає Національний банк України як центральний банк держави, можна умовно розділити на дві частини:
1) фінансова звітність;
2) статистична звітність грошово-кредитного та банківського характеру.
Крім того, підрозділи Національного банку України подають статистичну звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України, беручи до уваги те, що статистика такого напряму розробляється Національним банком України.
Статистична звітність грошово-кредитного характеру має такінапрями: загальнобанківська статистика; монетарна статистика; статистика банківського нагляду; статистика операцій з іноземною валютою; емісійно-кредитна статистика; статистика готівково-грошового обігу.
Статистична звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України дає узагальнювальну оцінку економічного стану країни та ефективності її зовнішньоекономічних зв'язків.