Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується поглибленим розподілом праці. Звідси об'єктивна необхідність координації різних видів і різновидностей праці в організованих соціально-ринкових системах. Управління має місце всюди, де необхідно впливати на об'єкт, або на систему з метою упорядкування або переведення її з одного стану в інший.
У системі суспільного виробництва управління багатолике і здійснюється в різних видах:
Технічне управління різного роду природними та технологічними процесами: рух автомобіля, літака, подача електроенергії, обробка деталей, управління розвитком рослин та тварин і багато ін.
Державне управління соціально-економічними процесами в суспільстві через різні інститути — правову систему, міністерства, відомства, місцеві органи влади тощо.
Ідеологічне управління. Воно полягає втому, щоб довести до свідомості членів суспільства, різних організацій певні концепції їх розвитку.
Господарське управління виробничою та економічною діяльністю різних організацій, які функціонують в системі ринкових відносин, враховує складність і стохастичність соціально-ринкових систем, різнобічність факторів, які впливають на їх організацію, здатність до самоудоскона-лення, підвищення організаційного рівня.
В управлінській діяльності виділяють суб'єкт і об'єкт управління.
Суб'єктом управління може бути окрема людина або група людей. До суб'єктів управління відносяться також відповідні суспільні інститути (організації, установи), працівники апарату управління.
Суб'єкт управління повинен:
володіти здатністю свідомо визначати цілі;
розробляти і вибирати способи впливу та засоби досягнення прийнятих цілей;
володіти здатністю реєстрації самого факту досягнення цілі;
здійснювати процес управління.
Суб'єктами управління не можуть бути предмети неживої природи.
Об'єктом управління знову-аки виступає людина в процесі її виробничої діяльності. Об'єкт управління завжди має конкретні значення, свої властивості та характеристики.
Об'єкт управління — це керована ланка, елемент системи управління, який сприймає дію управління з боку інших елементів. У виробничих системах об'єкти управління є організаційно відокремленими підрозділами, дільницями, цехами, філіалами підприємств.
За допомогою управлінської праці здійснюється взаємодія між суб'єктом та об'єктом управлінця, яка реалізує управлінські відносини. Щоб така взаємодія була ефективною, необхідне виконання цілого ряду умов:
Суб'єктивне та об'єктивне управління повинні відповідати один одному. Без такої відповідності буде важко реалізувати їх потенційні можливості. Суб'єктивне та об'єктивне управління повинні бути сумісними в процесі функціонування. Якщо керівник і підлеглий несумісні психологічно, то рано чи пізно між ними почнуться конфлікти, які негативно вплинуть на результати роботи.
У рамках єдності суб'єктивного та об'єктивного управління останні повинні мати відносну самостійність. Суб'єктивне управління не в змозі передбачити всі інтереси об'єктивного і можливі варіанти його дій у тій чи іншій ситуації, особливо, якщо вона непередбачена. Суб'єктивне управління може затримати з тих чи інших причин саме рішення, що тягне за собою втрату часу і всі пов'язані з цим негативні результати для об'єктивного управління. Якщо об'єктом управління виступають живі люди, які мають свої власні інтереси, намагання, погляди на ситуацію, вони повинні мати можливість реалізуваїи їх на пракіиці. При відсутності іакоі можливості люди перестануть проявляти активність, або застосують всі заходи, щоб добитися свого. Якщо цього всього не врахувати, наслідки можуть бути непередбачуваними.
Суб'єктивне та об'єктивне управління повинні взаємодіяти між собою, грунтуючись на принципах зворотного зв'язку і реагуючи певним чином на управлінську інформацію, отриману один від одного. Така реакція служить орієнтиром для коригування наступних дій, які забезпечують адаптацію суб'єктивного та об'єктивного управління не тільки до змін зовнішнього середовища, але й до нового стану один відносно одного.
4. Як суб'єктивне, так і об'єктивне управління повинні бути зацікавлені в чіткій взаємодії: одне — давати необхідні команди, інше — забезпечувати їх своєчасне та точне виконання. Можливість суб'єкта управляти обумовлена готовністю об'єкта виконувати команди, які поступають. Тобто ступінь досягнення учасниками управлінської діяльності своїх цілей повинна знаходитись в прямій залежності від ступеня досягнення цілей самого управління, що витікає із потреб його об'єкта.