2.6.4.Коефіцієнт використання гнучкої технологічної системи
Втрати продуктивності технологічної системи, окрім втрат через простоювання внаслідок відмов, можуть бути спричинені простоюваннями, пов’язаними із періодичними переналагодженнями, що спостерігаються при функціонуванні гнучких технологічних систем.
Врахуємо вплив на продуктивність гнучкої технологічної системи її простоювань при переналагодженні. Визначаючи можливі стани, врахуємо, що переналагоджуються, як звичайно, всі вузли технологічної системи одночасно. Можливі стани гнучкої технологічної системи доповняться станом ?, коли вона простоює на переналагодженні (рис. 2.16). Інтенсивність потреби в переналагодженні визначиться як
Де Pm — середній об’єм партії запуску деталей; Тm — середня тривалість циклу обробки, а інтенсивність переналагодження
де Тпер — час переналагодження.
Для визначення коефіцієнта технічного використання гнучкої технологічної системи , що відповідатиме ймовірності її знаходження в стані Р0, складемо і розв’яжемо систему диференційних рівнянь, що описують ймовірності знаходження гнучкої технологічної системи в кожному із відмічених станів. Система диференційних рівнянь, що описує усталений режим функціонування гнучкої технологічної системи, спрощується, бо всі похідні можуть бути прирівняні до нуля:
Розв’язавши систему рівнянь, визначимо ймовірність перебування гнучкої технологічної системи в працездатному стані Р0, що відповідає її коефіцієнту технічного використання (без урахування втрат часу на профілактичне обслуговування)
де кri — коефіцієнт готовності i-го вузла; R — коефіцієнт мобільності гнучкої технологічної системи, що характеризує витрати часу на її адаптацію до нового виробу, який визначається таким чином:
де N— число типів виробів; — час переналагодження технологічної системи на виготовлення j-го виробу, — робочий цикл виготовлення j-го виробу та розмір операційної партії виробів.
Як бачимо, моделі, що описують функціонування технологічної системи, відрізняються різною кількістю станів простоювання, які впливають на продуктивність.
Очевидно, що методика моделювання не обмежується наведеними прикладами, а дає змогу розглянути складніші процеси функціонування технологічної системи, при яких виділяється більше можливих станів технологічної системи як за видом джерела простоювання (відновлення працездатності робочих вузлів, відновлення працездатності транспортної системи, їх переналагодження, відсутність матеріалів чи енергії тощо), так і за характером зв’язків при переході від одного стану до іншого.