3.1.3. Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені
Стихійні лиха, якими є повені або катастрофічні затоплення водою населених пунктів на значних територіях, зумовлюють свої особливості тактики діяльності системи охорони здоров’я й використання медичних сил та засобів. Мають значення насамперед масштаби території затоплення і той факт, що значна кількість населення лишається без даху над головою, без питної води й продуктів харчування, підпадає під вплив холодної води, вітру та інших несприятливих метеорологічних факторів.
Час, протягом якого території можуть знаходитися під водою, коливається від декількох годин до кількох діб. За кожним гідровузлом є схеми та мапи, на яких наведені межі зони затоплення та надаються характеристики хвилі прориву.
Для планування роботи щодо подолання медико-санітарних наслідків повені варто врахувати, що на затопленій території виділяють чотири зони катастрофічного затоплення:
1-ша зона – примикає безпосередньо до гідроспоруди або початку природного явища, що розташована на відстані 6-12км, висота хвилі може сягати декількох метрів. Хвиля характеризується стрімким потоком зі швидкістю течії 30 та більше км/год. Час проходження хвилі – 30хв.
2-га зона – зона швидкої течії (15-20км/год). Тривалість цієї зони може бути 15-25км. Час проходження хвилі – 50-60хв.
3-тя зона – зона середньої течії зі швидкістю 10-15км/год та тривалістю до 30–50км.
4-та зона – зона слабкої течії (розливу). Швидкість течії може сягати 6-10км/год. Її тривалість залежатиме від рельєфу місцевості й може становити 36-70км від гідроспоруди або місця початку природного явища.
Повінь унаслідок аварій на гідродинамічно небезпечних спорудах відрізняються низкою особливостей.
Окрім вражаючих факторів, що характерні для інших повеней (утоплення, механічні травми, переохолодження), за цих аварій основне значення мають механічні пошкодження:
- безпосередній динамічний вплив на тіло людини хвилі прориву;
- травмуючий вплив уламків споруд, що руйнуються хвилею;
- пошкоджувальна дія різних предметів, що рухаються разом із хвилею.
У зонах затоплення принципово повинно бути заборонено будівництво житла та підприємств. Однак на сьогоднішній день ці порушення набирають стійкого характеру, особливо індивідуальне будівництво (котеджі та дачні ділянки). На цих територіях можна очікувати НС із загибеллю людей, коли будинки та підприємства опиняються у зоні затоплення.
Повені спричиняють великі втрати, при цьому розрізняють прямий та непрямий збитки. Втрати при повенях надзвичайно різноманітні, й хоча повені можна спрогнозувати, не завжди вдається запобігти втратам від них.
Найбільш значні втрати серед населення трапляються у зоні затоплення, що впритул примикає до самої гідроспоруди, в подальшому кількість постраждалих різко зменшується.
Медико-тактична характеристика зони повені зумовлюється причиною, що викликала повінь, її масштабом, характеристикою затопленої території, конкретними умовами проведення заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків НС.
Медико-санітарне забезпечення населення проводиться з метою зниження ступеня тяжкості ушкодження людей шляхом своєчасного надання ЕМД постраждалим та їх направлення до ЛПЗ, а також забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя в зоні затоплення.
Заходи з медико-санітарного забезпечення здійснюються у два етапи:
- на першому етапі – під час термінової евакуації або його укриття на незатопленій території організується медичне забезпечення евакуаційних заходів, а до місць тимчасового перебування направляються медичні працівники із засобами надання медичної допомоги;
- на другому етапі – після прибуття та розгортання відповідних медичних сил та засобів проводяться заходи з надання ЕМД постраждалому населенню відповідно до обстановки, що склалася.
Основними наслідками повені можуть бути утоплення людей, механічні травми, прояви у значної частини населення нервово-психічної перенапруги (стану психоемоційного розладу), загострення різних хронічних захворювань. Зростає захворюваність на пневмонії з високою летальністю. У зв’язку з переохолодженнями відмічаються випадки обморожень. У структурі санітарних втрат будуть переважати постраждалі з асфіксією, гострими порушеннями дихальної та серцево-судинної систем.
Надання медичної допомоги при невідкладних станах у зоні затоплення проводиться після вилучення постраждалих з води безпосередньо медичним персоналом за такою схемою:
- припинити дію вражаючого фактора – вилучити постраждалих з води;
- надати постраждалому горизонтального положення (у разі механічної травми до накладення транспортної іммобілізації за можливості постраждалого не переміщують);
- впевнитися у збереженні дихання та Ps на сонних артеріях; якщо наявні ознаки клінічної смерті, то слід терміново розпочати проведення найпростіших реанімаційних заходів – ШВЛ, закритого масажу серця;
- при судомах – вкласти між зубами або ролик бинту, або шпатель;
- при травмі – зупинити кровотечу та забезпечити іммобілізацію;
- захистити постраждалого від перегрівання або переохолодження;
- якщо, незважаючи на вжиті заходи, постраждалий знаходиться в непритомному стані, то слід ретельно оглянути все його тіло, встановити пошкодження та зробити необхідні медичні маніпуляції;
- перед евакуацією постраждалого необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та надійність транспортної іммобілізації.
Ситуація в районах території, потерпілої внаслідок повені, може ускладнюватися різким погіршенням санітарно-епідеміологічної обстановки та пов’язаною з цим небезпекою виникнення та поширення інфекційних (в основному) кишкових захворювань. Тому разом із наданням ЕМД в зоні затоплення важливе значення під час ліквідації медико-санітарних наслідків набувають СГ та ПЕ заходи.
Вони організуються та проводяться санітарно-наглядовими органами і передбачають:
- контроль за підтримкою санітарно-епідемічного стану територій, будівель для тимчасового перебування евакуйованих, а також ізоляторів для інфекційних хворих;
- контроль за дотриманням санітарних норм та правил постачання питної води (забезпечення населення індивідуальними засобами знезараження води) й зберігання продуктів харчування;
- організацію епідеміологічного моніторингу, виявлення інфекційних хворих та їх госпіталізацію;
- контроль за організацією банно-прального забезпечення населення в місцях його тимчасового перебування;
- боротьбу з комахами та гризунами, контроль за прибиранням і знезараженням нечистот та харчових відходів у місцях тимчасового перебування населення.
Надання ЕМД одразу на великій території розрізненим групам населення зумовлює роботу медичного персоналу невеликими силами на більш розлогій дільниці, іноді на значній віддалі один від одного. У деяких випадках, при розміщенні на плавзасобах, медичний персонал буде змушений діяти самостійно. Всі особи, які беруть участь у рятуванні у воді, повинні бути забезпечені рятувальними засобами.
Санітарні втрати виникають внаслідок переохолодження, ознобу та утоплення, а також їх спричиняють падіння дерев, споруд, предметів, аварії на транспорті, руйнування житла. При затримці першої медичної допомоги загиблих може бути значно більше.
У проведенні заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків затоплення бере участь уся система охорони здоров’я з безпосереднім залученням аварійно-рятувальних формувань для проведення пошуково-рятувальних робіт і надання ЕМД. Раптова повінь може стати повною несподіванкою для всіх рятувальних служб, у тому числі працівників охорони здоров’я, тому ШМД повинна бути у постійній готовності до надання допомоги потерпілим , особливо у районах, де населені пункти розташовані у долині рік та місцях, у яких повені та затоплення трапляються майже щорічно. Інколи саме підготовлений персонал закладів охорони здоров’я першим приходить на допомогу людям, раніше, ніж співробітники МНС та МВД.
Особливу небезпеку, в плані можливості виникнення великої кількості постраждалих при катастрофічному затопленні, мають великі міста, які характеризуються високою щільністю населення, концентрацією на невеликих площах потенційно небезпечних об’єктів, складною інфраструктурою, що викликає труднощі під час проведення аварійно-рятувальних робіт. Ці обставини викликають нагальну потребу в проведенні попереджувальних заходів з метою мінімізації негативних наслідків катастрофи.
Для підготовки сил та засобів системи охорони здоров’я до ліквідації медико-санітарних наслідків катастрофічного затоплення в умовах великого міста органи управління повинні володіти орієнтовними даними щодо величини та структури санітарних втрат, які можна очікувати в цих умовах.
Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми є використання запропонованої нами методики, що є удосконаленим варіантом раніш існуючих методик визначення кількості санітарних втрат.
За об’єкт дослідження було взято середньостатистичне велике місто України з населенням більше 2 млн осіб, на відстані до 20км від якого, уверх за течією, побудована гідроелектростанція. Перепад води у верхньому та нижньому бар’єрах греблі цього об’єкта становила 12м, а в період великих дощів та танення снігу – до 14м.
Таблиця 3.6 Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року
Евакуаційні заходи
Час доби
Санітарні втрати (осіб)
Потре-бують ЕМД
всього
в тому числі
тяжкі
серед-ньої тяж-кості
легкі
Без проведення евакуаційних заходів
денний
951±109
198±22
231±27
522±59
191±22
нічний
1074±121
202±23
267±31
605±68
22±26
Після проведення евакуаційних заходів
денний
231±25
48±5
54±6
129±14
45±5
нічний
452±49
73±8
113±12
266±29
9±9
Проведені розрахунки свідчать, що при виникненні НС у теплий період року (перший прогнозний варіант) санітарні втрати у денний час можуть становити 951±109 осіб, а у нічний час 1074±121 осіб, що відповідно дорівнює 0,5 та 1,1 осіб на 10 тис. населення постраждалих районів.
Згідно з розрахунковим варіантом можливого розвитку подій, під час прориву греблі гідроелектростанції, хвиля прориву зі швидкістю 25-40км/год може досягти північного кордону міста за 30хв, а південний кордон – через 90хв після свого виникнення. В цьому разі під катастрофічне затоплення підпадає 26,0% території міста з населенням від 10,2 у денний до 18,8 тис. осіб у нічний час.
За рівнем тяжкості уражень серед постраждалих у денний час 198±22 осіб можуть знаходитись у тяжкому стані, 231±27 осіб у стані середньої тяжкості та 522±59 осіб можуть бути віднесені до легкоуражених. Із загальної кількості постраждалих 191±22 осіб будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками (0,1 осіб на 10 тис. населення).
При виникненні НС у нічний час загальна кількість санітарних втрат може зрости на 11,5% порівняно з денним часом. При цьому за ступенем тяжкості кількість постраждалих у тяжкому стані збільшиться на 1,9%, із середнім ступенем тяжкості – на 15,6%, легким ступенем – на 15,9%, а кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками збільшиться на 19,4% та становитиме 0,22 осіб на 10 тис. населення.
При попереджувальній евакуації частини населення за межі зони НС (другий прогнозний варіант) медико-санітарна обстановка набуває суттєвих змін.
Так, при аварії на греблі у денний час величина санітарних втрат може становити 231±25 осіб або у 4,1 раза менше, ніж у першому випадку. Відповідно зменшується й кількість постраждалих, що мають тяжкий, середньотяжкий та легкий ступінь ураження – відповідно у 4,1 та 4,0 раза. При цьому кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками не перевершує 23,6% їх кількості, що прогнозувалася за першим варіантом розвитку катастрофи.
При виникненні катастрофи у нічний час кількість постраждалих може збільшуватись у 2,0 раза порівняно з денним часом, проте дорівнює 42,0% кількості санітарних втрат, що визначені при даних умовах у першому варіанті розвитку катастрофи. Ці самі закономірності простежуються й у розподілі постраждалих за групами тяжкості уражень.
Виходячи із кліматичних та погодних умов, що притаманні території України, значний теоретичний та практичний інтерес становить визначення можливих санітарних втрат серед населення при цьому виді НС у холодний період року.
Таблиця 3.7 Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року
Евакуаційні заходи
Час робіт
Санітарні втрати (осіб)
Потре-бують ЕМД
всього
в тому числі
тяжкі
серед-ньої тяж-кості
легкі
Без проведення евакуаційних заходів
денний
2004±239
395±45
495±57
1114±128
354±41
нічний
1803±202
408±46
540±61
855±96
364±43
Після проведення евакуаційних заходів
денний
485±54
95±11
117±13
273±31
97±11
нічний
746±82
155±17
220±24
371±41
148±16
Згідно з отриманими даними видно, що без проведення попередньої евакуації населення кількість постраждалих, яка потребуватиме медичної допомоги (третій прогнозний варіант) може дорівнювати 2004±230 осіб або 1,1 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи. Це у 2,1 раза перевищує величину санітарних втрат у денний час, що прогнозується за першим варіантом, та дорівнює величині санітарних величин у нічний час за тим самим варіантом розвитку подій.
Відповідно зростає кількість постраждалих, що входять у три визначні групи тяжкості стану. Так, кількість постраждалих у тяжкому стані збільшується у 1,9 раза, а в стані середньої тяжкості та легких – у 2,1 раза. Кількість постраждалих, що будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками, при цьому може збільшуватись у 1,8 раза та дорівнювати 354±41 осіб.
Під час проходження хвилі прориву у нічний час величина санітарних втрат може становити 1803±202 осіб або 1,8 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи, тобто в 1,6 раза більше, ніж у денний час. В той же час в абсолютних числах кількість санітарних втрат у нічний час прогнозується на 11,1% менше, ніж у денний, що пояснюється зменшенням кількості населення у потерпілих районах за рахунок працюючих на об’єктах економіки. Кількість постраждалих у тяжкому стані та стані середньої тяжкості у нічний час збільшується на 3,2% та 9,0%, в той же час як кількість легкоуражених у цих умовах зменшується на 23,2%. На 2,8% більше постраждалих потребуватимуть ЕМД за життєвими показниками.
Як й у другому прогнозному варіанті розвитку катастрофи, під час проведення попереджувальної евакуації частини населення із можливої зони НС, кількість санітарних втрат значно зменшується (четвертий прогнозний варіант). Так, загальна величина санітарних втрат у денний час, що прогнозується, дорівнюватиме 485±54 осіб, а у нічний час – 746±82 осіб, що відповідно у 4,1 та 2,4 раза менше, ніж величини цих показників у третьому прогнозному варіанті. Відповідно до цього зменшується й кількість постраждалих у окремих групах, яким ЕМД повинна надаватися за життєвими показниками (вона становитиме у денний час 27,0%, а у нічний час 40,7% від величини відповідних показників, визначених у третьому прогнозному варіанті).
Таким чином, отримані результати свідчать, що використання методичних підходів, що пропонуються нами, дозволяє диференційовано визначати величину та структуру санітарних втрат при найбільш імовірних варіантах розвитку катастрофи, пов’язаної з проривом греблі гідровузла та покласти його в основу розрахунків потреби сил та засобів системи охорони здоров’я, необхідних для ліквідації медико-санітарних наслідків цього виду НС, спланувати підготовку й моделі реагування на цю подію, а також розробити пропозиції щодо зменшення негативних її наслідків на життя та здоров’я населення можливої зони катастрофи.