загрузка...
 
Висновки
Повернутись до змісту

Висновки

Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону функціонування фінансів. Суб'єктом вироблення фінансової політики є держава в особі вищих органів влади й управління й основні фінансові органи — Міністерство фінансів і центральний банк, а суб'єктами реалізації — фінансові органи й установи.

У широкому розумінні фінансова політика відображає всі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) і фіскальну політику. Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП і його суспільного використання. Саме фіскальна політика є основою фінансової політики в її вузькому розумінні. Фіскальну політику умовно можна поділити за двома напрямками – на податкову й бюджетну.

Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, які вирішуються, містить фінансову стратегію й фінансову тактику. Причому вони тісно взаємозалежні. Стратегія визначає сутність і напрямки тактики.

Залежно від ступеня законодавчого або адміністративного регламентування фінансових відносин розрізняють три типи фінансової політики:  жорсткої регламентації; помірної регламентації; політику мінімальних обмежень.

Відповідно до завдань, на вирішення яких спрямована фінансова політика, вона поділяється на такі види: політику стабілізації; політику економічного зростання; політику стримування ділової активності.

За характером реалізації фінансова політика поділяється на дискреційну й недискреційну.



загрузка...