Податкова політика – це діяльність держави в сферах упровадження правової регламентації й організації стягнення податків і податкових платежів у централізовані фонди держави.
Зміна форм оподатковування й податкових ставок впливає на стан господарської кон'юнктури.
Проявом податкової політики, що проводиться в державі й сформована державними структурами, є податкова система.
Податки виконують фіскальну та регулюючу функції.
Структура оподатковування в Україні регламентується Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Податкове законодавство України згідно з Податковим кодексом ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати та єдиний підхід до встановлення податків та зборів.
Податок – обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.
Основними елементами податку є платники податку; об’єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Під час установлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
За порушення законів з питань оподаткування в Україні застосовуються такі види юридичної відповідальності фінансова; адміністративна; кримінальна.
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Основним в оподаткуванні фізичних осіб в Україні є податок на доходи фізичних осіб, основна ставка якого 15 % річного оподатковуваного доходу.
Платниками податку на прибуток підприємств є суб’єкти підприємницької діяльності юридичні особи, ставка податку до 2014 року буде змінюватися таким чином: 25 % залишаються до першого квітня 2011 р.; 23 % до 31 грудня 2011 р.; 21 % до 31 грудня 2012 р.; 19 % до 31 грудня 2012 р.; 16 % – з 1 січня 2014 р.
Податок на додану вартість (ПДВ) – це основний вид непрямого оподатковування. ПДВ є надбавкою до ціни товару, що оплачується кінцевим споживачем. Але платниками податку є виробники й реалізатори продукції, робіт і послуг. Стягнення ПДВ в Україні на сьогодні регулюється положеннями ПКУ (статті 180-211).
ПКУ ставки ПДВ в Україні встановлені від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків; 0 відсотків. Але ставка 17% буде введена лише з 1 січня 2014 року, а до цього часу буде діяти «стара» ставка – 20%. За нульовою ставкою в основному оподатковуються експортні операції. Суми ПДВ, що сплачують у бюджет (НДСб) або підлягають відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань (ПЗ), що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду й сумою податкового кредиту (ПК) такого звітного податкового періоду.
Акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари, що включається у вигляді надбавки в ціну товару й оплачується (як і ПДВ) в остаточному підсумку, споживачем, а не виробників товару. Стягнення акцизного збору в Україні регулюється Податковим кодексом України (статті 212-230).
Не підлягають оподаткуванню операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.
Стягнення акцизного податку передбачає використання ставок двох видів: абсолютної (специфічної) та відносної (адвалорної). Можливим є варіант використання адвалорних і специфічних ставок одночасно.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. ставки податку є єдиними на всій території України.
плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (розрахунок цього коефіцієнту буде наведений нижче); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Спрощена система оподаткування в Україні представлена двома основними податками: єдиним податком та фіксованим сільгоспподатком.
Єдиний податок уведений у дію у зв'язку з виходом Указу Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28 червня 1999 р.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності й не може становити менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що перейшов на спрощену систему оподатковування, обліку й звітності, самостійно вибирає одну з таких ставок єдиного податку:
– 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість;
– 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
16 червня 2011 р., Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва), відповідно до якого можливі серйозні зміни у законодавстві щодо сплати єдиного податку.
Платниками фіксованого сільгоспподатку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.