Місцеві фінанси, будучи складовою публічних фінансів, є самостійною економічною категорією.
Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію — місцеві фінанси.
Місцеві фінанси є об’єктивною формою економічних відносин, що пов’язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання фондів коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни. При цьому місцеві фінанси є важливою складовою фінансової системи країни, оскільки вони беруть участь у розподілі та перерозподілі вартості валового внутрішнього продукту держави і забезпечують фінансування значної частини витрат, пов’язаних з функціонуванням виробничої і соціально-культурної сфери.
Місцеві фінанси – це система формування, розподілу й використання доходів територіальними громадами й місцевими органами влади з метою виконання делегованих і закріплених за ними функцій і завдань.
Структура місцевих фінансів країни:
самостійні місцеві бюджети (у 2000 р. в Україні складалося 11785 місцевих бюджетів різного рівня);
фінанси комунальних підприємств.
Місцеві фінансові ресурси – це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.
Відповідно до Конституції України (ст. 140) місцеве самоврядування – право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції та законів України.
Фінансові основи інституту місцевого самоврядування визначені:
1 Конституцією України (ст. 7, статті 140-146).
2 Бюджетним кодексом України.
3 Законом України «Про місцеве самоврядування» (від 27.05.1997).
4 Податковим кодексом України.
Найважливішими передумовами демократичної держави є самостійність і незалежність місцевих органів влади, початі Європейською хартією місцевого самоврядування. На сьогодні в Європейську хартію місцевого самоврядування входять понад 30 країн, до яких у 1996 р. приєдналася Україна.
Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає відокремлення місцевих органів влади від державної влади, повну їх незалежність і самостійність у виконанні делегованих і закріплених за ними функцій у границях своєї компетенції й за рахунок власних і закріплених доходів.
Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Система місцевих бюджетів складається з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування.
Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів місцевих бюджетів.
Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.
Спеціальний фонд може формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використатися на фінансування конкретно визначених цілей.
Спеціальний фонд – це класичний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, при якому певні види доходів призначаються на фінансування певних видів видатків.
Спеціальні фонди були введені з метою поліпшення звітності за державними коштами, які раніше спрямовувалися в численні позабюджетні фонди, тобто для підвищення прозорості у використанні державних коштів.
Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку.
Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень і відображується у загальному фонді бюджету і частині спеціального фонду бюджету.
Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і організацій виробничої й соціальної інфраструктур, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.
Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. Головна мета створення бюджету розвитку – фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з розширеним відтворенням.
Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування; дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно АРК, комунальна власність; плата за надання місцевих гарантій; кошти від продажу комунального майна та земельних ділянок несільськогосподарського призначення; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних програм (проектів); місцеві запозичення; кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради тощо.
Напрямками витрачання коштів бюджету розвитку можуть бути такі:
1) погашення місцевого боргу;
2) капітальні видатки;
3) внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання;
4) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає продажу за рахунок авансу, внесеного покупцем земельної ділянки;
5) підготовка земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них державної чи комунальної власності для продажу на земельних торгах та проведення таких торгів.
Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.
Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умови наявності дефіциту бюджету у зв'язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку в першу чергу фінансуються витрати, включені в поточний бюджет.