Місцеві фінанси, будучи складовою публічних фінансів, є самостійною економічною категорією.
Історично склалося так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремилися в самостійну економічну категорію – місцеві фінанси.
Місцеві фінанси – це система формування, розподілу й використання доходів територіальними громадами й місцевими органами влади з метою виконання делегованих і закріплених за ними функцій і завдань.
Структура місцевих фінансів країни:
самостійні місцеві бюджети (у 2000 р. в Україні складалося 11785 місцевих бюджетів різного рівня);
фінанси комунальних підприємств.
Система місцевого самоврядування включає:
– територіальну громаду;
– сільську, селищну, міську раду;
– сільського, селищного, міського голову;
– виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
– районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
– органи самоорганізації населення.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Система місцевих бюджетів складається з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування.
Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними й закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів місцевих бюджетів.
Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.
Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку.
Джерелами фінансування місцевих бюджетів є в основному кошти від місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень та кошти від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитах.
Граничний обсяг місцевого боргу визначається на кожний бюджетний період рішенням про місцевий бюджет. Загальний обсяг місцевого боргу станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 100 % середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих внутрішніх та зовнішніх запозичень), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
До місцевих податків належать:
1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2) єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2) збір за місця для паркування транспортних засобів;
3) туристичний збір.
Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету.