3 ФІЗИКО-МЕТАЛУРГІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА ВАЖКИХ МЕТАЛІВ 3.1 Фізико-металургійні основи виробництва міді 3.1.1 Основи виробництва міді
Для отримання міді застосовують мідні руди, а також відходи міді та її сплавів. У рудах міститься 1-6% міді.
У рудах мідь звичайно знаходиться у вигляді сірчистих сполук (мідний колчедан або халькопірит CuFeS2, халькозин Cu2S, ковелін CuS), оксидів (куприт Сu2О, тенорит СuО) або гідрокарбонатів (малахіт СuСО3·Сu(ОН2), азурит 2СuСО3·Сu(ОН)2).
Порожня порода складається з піриту FeS, кварцу SiO2, карбонатів магнію і кальцію (МgСО3 і СаСО3), а також з різних силікатів, що містять AI2O3, CaO, MgO і оксиди заліза.
У рудах іноді міститься значна кількість інших металів: цинк, олово, нікель, золото, срібло, кремній та інші.
Руда ділиться на сульфідні, окислені і змішані. Сульфідні руди бувають звичайно первинного походження, а окислені руди утворилися у результаті окиснення металів сульфідних руд.
У невеликих кількостях зустрічаються так звані самородні руди, в яких мідь знаходиться у вільному вигляді.
Відомі два способи витягання міді з руд і концентратів: гідрометалургійний і пірометалургійній.
Перший з них не знайшов широкого застосування. Його використовують при переробці бідних окиснених і самородних руд. Цей спосіб на відміну від пірометалургійного не дозволяє добувати попутно з міддю дорогоцінні метали.
Другий спосіб придатний для переробки всіх руд і особливо ефективний у тому випадку, коли руди піддаються збагаченню.
Основу цього процесу становить плавка, при якій розплавлена маса розділяється на два рідкі шари: штейн-сплав сульфідів і шлак-сплав оксидів. У плавку надходять або мідна руда, або обпалені концентрати мідних руд. Випалення концентратів здійснюється з метою зниження вмісту сірки до оптимальних значень.
Рідкий штейн продувають в конвертерах повітрям для окиснення сірчистого заліза, перекладання заліза в шлак і виділення чорнової міді.
Чорнову мідь далі піддають рафінуванню - очищенню від домішок.