З розсипних родовищ золото можна добувати відмочуванням, що ґрунтується на великій різниці щільності золота і пустої породи. Цей спосіб, що застосовувався вже в глибокій старовині, пов'язаний з великими втратами. Він поступився місцем амальгамуванню (відомою вже у 1-му столітті до н.е. і застосовуваного в Америці починаючи з 16-го століття) і ціануванню, що набуло значного поширення в Америці, Африці і Австралії в 1890-х роках. У кінці 19 – початку 20-го століття основним джерелом золота стали корінні родовища. Золотоносну породу спочатку піддають дробленню і збагаченню. З отриманого концентрату добувають золото розчином ціаніду калію або натрію. З розчину комплексного ціаніду осаджують золото цинком; при цьому випадають і домішки. Для очищення (афінажу) золота електролізом (спосіб Е.Вольвіла, 1896 рік) аноди, відлиті з нечистого золота, підвішують у ванні, що містить солянокислий розчин АuС13 катодом служить листом чистого золота. При проходженні струму домішки випадають в осад (анодний мул, шлам), а на катоді відкладається золото чистотою не менше 99,99%.
Джерела золота при його промисловому отриманні – руди і піски золотих розсипних і корінних родовищ, вміст золота в яких становить 5-15 г на тонну вихідного матеріалу, а також проміжні продукти (0,5-3 г/т) свинцево-цинкового, мідного, уранового і деяких інших виробництв.
Процес отримання золота з розсипів ґрунтується на різниці щільності золота і піску. За допомогою могутніх струменів води подрібнену золотоносну породу переводять у зважений у воді стан. Одержана пульпа стікає у дразі по похилій площині. При цьому важкі частинки золота осідають, а піщинки несуться водою.
Іншим способом золото добувають з руди, обробляючи її рідкою ртуттю і одержуючи рідкий сплав – амальгаму. Далі амальгаму нагрівають, ртуть випаровується, а золото залишається. Застосовують і ціанідний спосіб добування золота з руд. У цьому випадку золотоносну руду обробляють розчином ціаніду натрію NаСN. За наявності кисню повітря золото переходить в розчин: