Ціаністий процес увійшов до практики добувної промисловості в кінці минулого сторіччя, коли збагачувальної і гідрометалургійної апаратури ще не існувало. Вартість тонкого подрібнення у той час була висока, не були розроблені прийоми безперервного вилуговування, обезводнення і фільтрування великих мас тонкоподрібненого матеріалу. Тому в перший період розвитку ціаністого процесу використовували установки для обробки грубозернистого матеріалу методом просочування. Такий прийом обробки не допускав наявності у матеріалі глини, мулів і взагалі тонкодисперсних частинок. Тому перед вилуговуванням просочуванням подрібнену руду піддавали класифікації (відмулюванню) для відділення дрібних частинок (мулів). Зернисту частину (піски) обробляли методом просочування, а мули спрямовували у відвал або складували для обробки в майбутньому.
У міру вдосконалення гідрометалургійної апаратури (створення чанів з перемішуванням пульпи, фільтрів, згущувачів і т. д.) був впроваджений у практику і значно розширився процес так званого роздільного ціанування пісків і мулів. За цією схемою зернисту фракцію (піски) обробляли методом просочування (перколяцією), фракцію мулу – методом перемішування (агітацією).
З розвитком техніки подрібнення, згущування і фільтрування і з переходом до обробки руд з тонковкрапленим сріблом тонкому подрібненню сталі піддавати всю масу руди і вилуговували всю пульпу в чанах з інтенсивним перемішуванням. Такий процес називається повним мулом.
Ціанування просочуванням втратило своє минуле значення, і в даний час цей метод лише зрідка застосовують для добування золота і срібла із збіднених руд. Разом з тим останніми роками значно поширився метод купчастого вилуговування, що є, по суті, різновидом вилуговування просочуванням.