З погляду знаходження у природі лантаноїди діляться на 2 групи: церієву (La, Це, Pr, Pm, Sm) і ітрієву (У, Eu, Gd, Tb, Dy, Але, Er, Tm, Yb, Lu). Даний розподіл ґрунтується на тому, що в одних мінералах зустрічаються переважно церій і його "команда", а в інших - ітрій разом з рештою елементів. До мінералів церієвої групи відноситься монацит (Це, La, Nb....)PO4. Він утворює розсипи монацитового піску, куди, окрім нього, входить кварц, рутил, оксид торію. У монацитовому піску містяться всі мінерали церієвої групи. Елементи цієї ж групи містяться в ізоморфних фторокарбонатах (Це, La....) FCO3 (бастнезит), а також у власному силікаті Ce2Si2O7 (церит). До мінералів ітрієвої групи належить ксенотим (Y, Eu, Gd,…)РО4, в якому лантаноїди ізоморфно заміщають один одного.
Другий по важливості рідкоземельний мінерал - бастнезит - багато в чому схожий на нього. Бастнезит теж важкий, теж блискучий, теж не постійний за забарвленням (найчастіше яскраво-жовтий). Але хімічно з монацитом його поєднує тільки великий вміст лантану і лантаноїдів. Якщо монацит - фосфат, то бастнезит - фторокарбонат рідкісних земель, його склад звичайно записують так: (La, Се)FCO3. Але, як часто буває, формула мінералу не повністю відображає його склад. У даному випадку вона вказує лише на головні компоненти: у бастнезиті 36,9-40,5% оксиду церію і майже стільки ж (у сумі) оксидів лантану, празеодиму і неодиму. Але звичайно у ньому є і решта лантаноїдів.
Є навіть селективний неодимовий мінерал - ешиніт. У цей мінерал входять оксиди кальцію, торію, танталу, ніобію, ітрію, лантану і лантаноїдів, з яких в ньому найбільше церію і неодиму.
Лантаноїди поширені в природі не однаково. Найбільш труднодоступні лантаноїди - тербій, тулій, лютецій (зазначте, все це лантаноїди з непарними атомними номерами) - коштують дорожче золота і платини.