6.2 Екологічна оцінка виробництва і використання матеріалів
Екологічні вимоги до конструкційних матеріалів поділяють на три групи – медико-санітарні, вимоги до технології виробництва певного матеріалу та можливість багаторазового повторного використання цього матеріалу (можливість до рециклінгу).
До другої групи вимог належать кількість і склад викидів підприємств, що виробляють конструкційні матеріали. Досить несприятливим за цим показником є виробництво алюмінію, яке характеризується не лише найвищими питомими значеннями викидів, а й їх складом. Крім звичайних оксидів карбону, вони містять ще й дуже небезпечні фторовмісні речовини.
Останнім часом у розвинених країнах запроваджуються різкі обмеження щодо об'єму та складу промислових викидів в атмосферу, що потребує великих витрат або навіть закриття деяких підприємств. У зв'язку з цим, починаючи з 70-х років XX ст., спостерігається тенденція до винесення виробництва алюмінію з розвинених країн у інші країни. Третя група вимог характеризує можливість матеріалів для багаторазового повного використання без отримання будь-яких відходів, що забруднюють або засмічують навколишнє середовище. Нині вже не викликає сумніву, що будь-який матеріал масового використання може мати майбутнє лише тоді, коли його виробництво, використання та утилізація становлять замкнений цикл або наближаються до нього. Кількісно цей процес оцінюють коефіцієнтом рециркуляції, який показує частку матеріалу, який повторно використовують після закінчення служби первинного виробу.
Можливість повторного використання кольорових матеріалів порівняно зі сталлю значно нижча. Рециркуляція алюмінію різко обмежується дуже низькою якістю повторного, тобто отриманого з металолому та сильно забрудненого металу. Незважаючи на поступове зростання його виробництва, частка такого алюмінію у загальній масі становить близько 20 %, а в промислово розвинених країнах до 30-40 %. Розвиток рециркуляції алюмінію обмежується також труднощами збирання алюмінієвого металолому та забруднення його різними домішками. Тому навіть у промислово розвинених країнах ступінь його утилізації не перевищує 30%. У середині 90-х років XX ст. коефіцієнти рециркуляції для основних матеріалів становили, %: чорні метали – 55, алюміній – 27, пластмаса – 10, папір – 35, скло – 45.