Комунікаційний процес - це процес обміну інформацією між двома і декількома людьми, працівниками з метою розв'язання певної проблеми. Мескон, Альберт та Хедоурі виділяють такі складові елементи процесу комунікацій:
- відправник джерела - той, хто генерує ідеї, збирає інформацію і передає її;
- повідомлення - інформаційна ідея, яка закодована за допомогою символів;
- канал - засіб передачі інформації;
- отримувач (споживач) - особа, для якої призначена інформація.
1 Формує або вибирає ідею
2 Кодує та вибирає канал
3 Передає каналом
4 Декодує
Відправник
Ідея
Повідомлення
Отримувач
Оцінка розуміння ідеї
5. Зворотний зв'язок
Рисунок 7.1 – Схематична модель комунікаційного процесу
Модель процесу комунікацій подана на рис.7.1, звідки бачимо, що комунікаційний процес складається з:
- формування або вибору ідеї (зародження ідеї);
- кодування і вибору каналу (перетворення ідеї на повідомлення за допомогою слів, жестів, інтонації, вибір способу передачі за допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо);
- передачі ідеї;
- декодування (переклад символів відправника в думки отримувача);
- здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).
У комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Шум — це те, що деформує зміст (відхилення, помилки тощо). Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації. Доцільно пам'ятати також про те, що часто комунікаційний процес триває лише кілька секунд, тобто практично миттєво.
З метою забезпечення високої якості комунікаційних процесів слід орієнтуватися на два види комунікацій:
1 Міжособові, які виникають між конкретними особами (працівниками).
2 Організаційні, які визначаються характером діяльності, побудовою, можливостями організації (підприємства).
