Опрацьовуючи питання про особливості управління міжнародними командами, насамперед слід розуміти, що таке команда.
Група (організаційний підрозділ) від команди відрізняється двома аспектами:
Функціональний підхід (у групі її члени виконують функціональні обов'язки).
Рольовий підхід (у команді люди виконують певні ролі, які жорстко розподілені).
Особливість управління командами полягає в тому, що при посиленій увазі до підлеглих й ефективності праці керівник досягає того, що підлеглі свідомо приєднуються до цілей організації.
Під час опрацювання даного питання слід також зважувати на такі основні кроки створення команд:
Встановлення групових цілей і ретельне їх доведення до всіх членів.
Уважний добір членів групи з урахуванням необхідних навичок і можливостей доповнення один одного.
Виявлення кожним членом групи свого потенційного внеску до роботи групи і відчуття своєї важливості та взаємозалежності з іншими членами.
Встановлення культурних відмінностей між членами групи і шляхів ефективної співпраці.
Вимірювання результатів групової роботи і їх змін залежно від поліпшення взаємодії, управління стресами у світлі поставлених цілей.
Спеціалізовані тренінги членів команди, спрямовані на розвиток міжособистих і міжкультурних навичок.
Утворення комунікативних зв'язків між членами групи з метою якнайкращого порозуміння й обміну інформацією між членами групи.
Винагорода членів команд - з метою обґрунтування нових ідей і здійснення відповідних дій.
Міжнародна команда являє собою групу людей різних національностей. При цьому кожен виконує свою роль у команді. Ключового значення в організації міжнародної командної роботи набуває вибір ролей, а також подолання міжкультурних бар'єрів. Важливо усвідомити, що кожний член команди не перестає бути певним фахівцем і, як правило, на час командної роботи не звільняється з посади, хоча обсяг виконуваних обов'язків, пов'язаних з нею, може зменшуватись, інколи до нуля. Натомість член команди виконує іншу роботу з урахуванням своєї підготовки в іншій сфері, з іншими колегами, для продуктивної співпраці з якими кожному доводиться обирати та якісно виконувати певні ролі.
Існує кілька підходів до визначення командних ролей. Найпоширенішою є концепція відомого англійського психолога і письменника Мередіта Белбіна, який є автором також ефективної техніки «кольорового кодування» чи «робочого набору».
М. Белбін приділив головну увагу дослідженню «анатомії команди», виявив і розмежував 8 ролей як єдино придатних для ефективної роботи команди.
До цих ролей належать такі:
Координатор (лідер), що забезпечує досягнення мети командою та ефективне використання її потенціалу.
Локомотив (працівник), який прагне прискорити досягнення поставлених цілей будь-якими методами, однак, не володіє управлінськими навичками.
Інноватор (мислитель), який є основним джерелом продукування нових ідей і стратегій.
Аналітик (математик), який забезпечує прийняття зважених остаточних рішень завдяки своєму тверезому мисленню та обережності.
Постачальник (шукач джерел), який утворює зовнішні контакти і знаходить ресурси поза групою, що дозволяють швидше виробити якісне рішення.
Організатор (скрупульозний виконавець), що докладно перевіряє всі аспекти проекту, планує його чергові етапи, зберігає всі деталі і забезпечує здобуття мети.
Душа команди (командний гравець), що нейтралізує особисті проблеми учасників команди і створює умови для ефективної участі в колективній праці кожному члену групи шляхом підбадьорювання і підтримки.
Фінішер (реалізатор), який здатний перекласти ідеї і цілі групи на практичну мову деталізованих планів.
Опановуючи питання, важливо засвоїти певні правила організації командної роботи в міжнародних корпораціях, що дозволяє досягти найвищої продуктивності. За даними досліджень Дж. Катуенбаха та Д. Сміта, зазначені правила передбачають:
а)утворення малих команд, що не перевищують 10 членів;
б)поєднання різних людей, що володіють високо розвинутими навичками з погляду технічної експертизи і здатності розв'язувати проблеми чи управління міжособистісними конфліктами;
в)сприйняття командою загальної цілі, яка має бути реалістичною, посильною для досягнення;
г)установлення рівня виконання конкретних завдань, що випливають із загальної цілі.
Особливо важливо звернути увагу на ключову роль координаторів в успішній діяльності міжнародних команд. За результатами досліджень М. О'Хара-Деверекс та Р. Йохансона, вони мають володіти певними якостями, які можна розподілити на три групи:
Особисті якості:
терпіння/стійкість;
емоційна стабільність;
здатність жити з помилками;
відкрите мислення;« почуття гумору;
скромність;
багата уява.
Ділові здібності:
здатність до системного мислення;
уміння приймати рішення в амбіційних ситуаціях;
здатність долати культурні бар'єри;
спроможність оцінювати модель поведінки в будь-якому культурному оточенні;
