Важливо звернути увагу на міжнародні зустрічні угоди, міжнародний лізинг, факторингові та форфейтингові операції.
Сучасна торговельна практика міжнародних корпорацій передбачає використання таких п'яти основних видів зустрічного обміну: бартер, зустрічна закупівля, офсет, продаж через третю сторону, компенсація.
Види лізингових платежів містять:
амортизацію фінансованого активу;
витрати лізингодавця -
пов'язані з залученням капіталу, тобто відсоткові платежі з кредиту;
пов'язані з укладанням й управлінням лізинговим контрактом, тобто операційні;
прибуток лізингодавця.
За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90 % від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30 % після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплачує свої зобов'язання у строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-експортеру.
Існує два види факторингу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимоги, фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобов'язань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією. Вартість факторингу містить:
відсотки за користування кредитом (вище ринкової ставки за кредитами відповідного терміну на 2–3 % пункти);
плату за обслуговування (бухгалтерія, інкасування боргу та інші послуги): вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури, як правило, у межах 0,5–3 % від суми переуступлених рахунків;
при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик у розмірі 0,2–0,5 % від суми кредитування.
Форфейтер бере на себе всі види ризиків.
Форфейтирування надає низку істотних переваг експортеру:
поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку;
експортер звільняється від валютних, кредитних, відсоткових ризиків;
зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що приводить до зростання її кредитоспроможності;
зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів;
форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, наданий банком.
Недоліки форфейтингу:
висока вартість: ставка значно більша за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфейтер бере на себе всі ризики;
складний пошук для експортера банку, що забажав би діяти як форфейтер.
Співвідношення форфейтингу і факторингу. Головні відмінності форфейтингу від факторингу полягають у:
неможливості регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;
здійсненні форфейтингу лише за сприяння банку і спеціального фінансового інституту (форфейтера);
продажу лише однієї вимоги;
характері вимог — вони повинні мати середньо- і довгостроковий характер;
взятті на себе також політичних ризиків;
сплаті повної суми ціни вимоги (при факторингу, як правило, заморожується 10%);
необхідності наявності банківських гарантій імпортеру.
