Тензодатчики із чутливим елементом у вигляді фольги (типу КФ4, КФ5) мають робочу температуру від –70 до 200оС, а дротяні (типу НМТ-450) є високотемпературними і розраховані на температурний інтервал до 450оС. При використанні металевої підкладки (типу ТТ-600) максимальна температура підвищується до 600оС.
На даний момент розрізняють п’ять груп металевих матеріалів, з яких виготовляються тензорезистивні елементи:
сплави з малим ТКО (~10-5 К-1) та обмеженою теплостійкістю (200-300оС) при величині К = 0,3-3 (Cu-Mn і Cu-Ni сплави: манганін, мінальф, константан, едванс та ін.);
сплави з відносно малим ТКО (~10-5 К-1) і підвищеною термостійкістю (400-500оС) при величині К= 2-3 (Ni -Cr сплави: ніхром, карма, стабілой, еваном та ін.);
сплави з підвищеним ТКО (~10-3 К-1) і К ? 20 (Ni-Cr-Fe сплави: ізоеластик, елінвар, ніхромові сплави, диналой та ін.);
сплави з високою жаростійкістю (Pt-W, Fe-Cr-Al сплави);
сплави благородних металів (Pt-Pd-Rh, Pt-Rh-Os; Pt-Pd-Mo сплави).
Якщо узагальнити дані про металеві тензодатчики на основі масивних матеріалів, то можна відмітити, що їх робоча температура знаходиться в інтервалі від –269 до 600-700оС при величині К від 10-1 до 20. Згідно з інформацією фірми “Елікс” (ФРН і США) вона запропонувала нову серію датчиків на основі Pt-W фольги (92%-Pt і 8%-W) для інтервалу температур від –268 до 400оС. Чутливий елемент виготовлений у вигляді сітки, яка нанесена на полімід, скловолокно і т.п. Величина К = 4,6, датчик стійкий до корозії і магнітострикції. Відносно мала величина К (наприклад, у напівпровідникових тензодатчиків К ~ 102-103) стимулює постійний пошук матеріалів для тензорезисторів, які б залишалися достатньо термостійкими і мали підвищену величину К. Ці вимоги до деякої міри задовольняють плівкові матеріали у вигляді багатошарової системи. Згідно з нашими даними у тришарових плівках на основі Cr, Co і Ni величина К = 9-25, а , наприклад, у шестишаровій системі К досягає величини 50 одиниць. Причина збільшення величини К пов’язується зі значним зерномежовим розсіюванням електронів та впливом межі поділу окремих шарів на електричні властивості плівок.