1. Кількісні характеристики об’єктивного світу позначаються в мовах притаманними граматичними та лексичними засобами. Серед лексичних засобів виокремлюється група слів міри та ваги, що функціонують як кількісні модифікатори номінацій вимірюваного та мають притаманні їм генетичні, граматичні та семантичні ознаки.
2. Досліджувані слова виникли у старо- та середньоанглійському періоді й співвідносяться як із запозиченою, так і з незапозиченою лексикою.
3. За своїми висхідними зв’язками слова міри та ваги класифікуються на групи, які асоціюють з назвами: а)частин тіла; б)земельних ділянок та засобів вимірювання; в)числівників; г)ємностей; д)предметів, речовин невизначеної кількості та засобів праці.
4. Більша частина досліджуваних у праці слів з’явилася шляхом перенесення назв з оточуючих людину предметів на еталони вимірювання, еволюціонувала від некількісного значення первинних форм до кількісного значення слів-вимірювачів, а потім – до вираження невизначено-кількісних оцінок. Пор.: stone "камінь"?міра ваги?багато; scruple "галька"?міра ваги?мало. Слова міри та ваги, первинним значенням яких було число, у своїй семантичній еволюції пройшли шлях від числового значення до вимірювального, а потім – до невизначено-кількісного. Пор.: ounce "одна дванадцята"?міра ваги?мало; mile "тисяча"?лінійна міра?багато; quart "одна четверта"?міра рідини?багато і т.д.
5. Словам міри і ваги притаманна спільна семантична еволюція, вони вживаються не лише для номінації еталонів вимірювання, але й вимірюваного та засобів вимірювання. Поліфункціональність цих слів підтверджується їх використанням на позначення темпоральних та просторових характеристик.
6. Лінгвістичне дослідження слів міри та ваги ілюструє взаємозв’язок процесів лічби та вимірювання, а також залежність методів і засобів вимірювання від екстралінгвальних факторів.
7. Тематична спільність досліджуваних слів обумовлює спільність їх синтаксичних потенцій та лексичного наповнення. Серед словосполучень зі словами міри та ваги з іншими словами виокремлюються такі моделі:
1) іменник1 + прийменник + іменник2 (S1 of S2);
2) кількісне слово + іменник1 + прийменник + іменник2 (NumS1 of S2);
3) кількісне слово + іменник (NumS1);
4) ізольоване вживання слів міри та ваги – "нульове словосполучення" (S1).
Головною моделлю сполучення слів міри та ваги з іншими словами є модель "кількість + субстанція". Синтаксичною функцією досліджуваних слів є функція кількісних атрибутів.
8. Слова міри та ваги сполучаються з кількісними словами в препозиції, з номінацією вимірюваного – у постпозиції. Залежно від лексичного оточення досліджувані слова реалізують значення точної або приблизної кількості.
9. У морфологічному плані слова міри та ваги характеризуються наявністю категорій числа та відмінка. Велика кількість ілюстративного матеріалу представлена на користь загального відмінка. У деяких словах даної групи спостерігається тенденція омонімії форм однини та множини.
10. Інтенсивність функціонування слів міри та ваги підтверджується утворенням інновацій на рівні слів та словосполучень, які використовується у мові для позначення кількісних оцінок у прямому та переносному планах.
11. Актуальність слів міри та ваги детермінується дією екстралінгвальних факторів – законів і статусів, які приписують досліджуваним словам зміст у формі дефініції, змінюють та уточнюють їх числові константи.
12. Слова міри та ваги мають статус термінів з огляду на наявність таких диференціальних ознак, як системність, точність, однозначність, деемоційність і десинонімічність.
13. У процесі детермінологізації досліджувані слова втрачають зазначені ознаки, змінюють асоціативні мовні зв’язки, набувають здатності синонімізуватись і антонімізуватись, виступають компонентами фразеологічних одиниць, джерелом стилістичних засобів.
14. З введенням десяткової системи вимірювання в Англії досліджувані слова міри і ваги змінюють сферу свого функціонування та втрачають ознаки термінологічності.
15. Результати дослідження тематичного ряду слів вочевидь ілюструють дію законів діалектики у мові, де всі процеси та явища знаходяться у тісному зв’язку, взаємообумовленості та постійній еволюції.