Сучасний етап розвитку грошово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту найбільше відповідали фіксовані валютні курси, паперово-кредитному грошовому обігу притаманні плаваючі. Існують і так звані змішані валютні курси.
Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, які лежать в основі валютних курсів і підтримуються державними валютними органами.
Основними формами режиму фіксованого курсу є:
фіксація курсу до однієї із провідних резервних валют. При цьому курс національної валюти автоматично змінюється у тих же пропорціях, що й курс базової валюти по відношенню до усіх інших валют;
фіксація курсу стосовно SDR, (спеціальних прав запозичення);
фіксація курсу стосовно кошика валют, що передбачає прив’язку курсу національної валюти до визначеного набору іноземних валют, підібраних у певній пропорції;
валютні курси, що базуються на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс щодо базової валюти, але зв’язок між динамікою курсів не автоматичний, а визначається за спеціальною формулою, яка враховує різницю темпах зростання цін.
Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли використання подібного режиму валютного курсу забезпечує більш прогнозовану його динаміку. За цих умов менш вірогідною є дестабілізуюча спекуляція валютою за умови утримання курсу на постійному рівні відповідними офіційними державними структурами. Багато країн, які виходили з криз, на певних етапах економічного розвитку дотримувалися саме такого режиму курсу своєї валюти.
Другим різновидом валютних курсів, що використовуються в сучасних грошово-3 валютних відносинах, є досить поширена система плаваючих курсів, за якої практично відсутні фіксовані валютні паритети.
Плаваючі валютні курси, що змінюються під впливом попиту і пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими:
незалежне (вільне) плавання: курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. Такий різновид плаваючих курсів використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них: США, Японія, Велика Британія, Швейцарія, Норвегія, Канада, Аргентина, Австралія та інші. Режим незалежного плавання найбільш поширений у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів;
кероване (регульоване) плавання схоже з незалежним плаванням, проте втручання центральних банків є більш значним (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії, України, Китаю, Південної Кореї та інших). При режимі керованого плавання, що носить назву змішаного, держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати недоліки жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс.
Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору – встановлення мінімального і максимального значення відхилення валютного курсу. Для здійснення цієї політики, за якої втручання держави призначене пом’якшувати різкі короткочасні чи середньострокові коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. Досвід країн, що використовують для курсів своїх валют режим регульованого плавання, показує, що його успішне використання потребує наявності потужної матеріальної і методичної бази для прогнозування валютного курсу, високого ступеня професіоналізму і відповідної підготовки. В іншому разі цей режим може призвести до колосальних матеріальних і фінансових втрат; колективне (спільне) плавання, яке полягає у вільному коливанні курсу валют групи країн по відношенню до усіх інших валют при обмеженні такого коливання всередині групи. Сьогодні сфера лібералізації валютних відносин інтенсивно розширюється. Збільшується кількість країн, які прийняли на себе зобов’язання за статтею VIII Статуту Міжнародного валютного фонду, яка забороняє:
вводити обмеження на проведення платежів і переказів за поточними операціями; використовувати множинність валютних курсів без згоди на це МВФ; брати участь у дискримінаційних валютних угодах.
Сьогодні переважна більшість країн – членів МВФ використовують ті чи інші режими плаваючих валютних курсів. Однак наслідками цього бувають різкі коливання валютних курсів, їх нестабільність, що негативно впливає на розвиток системи міжнародних економічних відносин. Адже для здійснення еквівалентного обміну у сфері світогосподарських зв’язків країнам необхідно користуватися у практиці взаємних розрахунків відносно стабільними валютними курсами, які б відображали реальне співвідношення валют, виходячи з їхньої купівельної спроможності. Часті коливання валютних курсів через непередбачувані різкі відхилення їх від купівельної спроможності нерідко призводять до необґрунтованого перерозподілу національного доходу між країнами та тягнуть за собою виграш одних країн і втрати інших. Саме тому спільні заходи з регулювання та стабілізації валютних курсів є надзвичайно важливими як із суто економічної, так і з політичної точки зору.