Залежно від ступеня конвертованості валюти розрізняють валюти вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані.
Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де немає жодних обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов’язані з рухом капіталів, а також для всіх категорій вітчизняних (резидентів) й іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб – власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, євро, японська єна, канадський долар тощо).
Частково конвертовані валюти (ЧKB) – це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості країн.
Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, тих країн, які повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слабо розвинених країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.
Конвертованість валюти – це особливий характер взаємозв’язку національного та світового господарства, що здійснюється через грошово-валютні канали:
надає виробникам і споживачам певної країни можливість вільного вибору найбільш вигідних ринків збуту і закупівлі продукції та послуг;
стимулює вплив іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість національних підприємств та їх пристосованість до швидкозмінних світогосподарських умов;
сприяє «підтягуванню» національного виробництва до міжнародних стандартів за цінами, затратами фінансовими і трудовими ресурсами.
Для безперешкодного здійснення повної конвертованості ринкова економіка має бути достатньо зрілою для активного протистояння іноземній конкуренції, повноправної участі у міжнародному поділі праці.