для продовження (пролонгації) відкритої валютної позиції на майбутнє. Пролонгувати (або «свопувати», від англійського to swap out) відкриту валютну позицію означає зберегти стан позиції (розмір і знак) на певний строк у майбутньому;
для керування своїми активами та зобов’язаннями, для збільшення прибутковості;
для зменшення валютного ризику; для хеджування операцій форвард.
За допомогою угод своп банки можуть пролонгувати свої відкриті позиції на який завгодно тривалий термін залежно від прогнозу руху валютного курсу. Вони можуть пролонгувати їх за допомогою як одноденних свопів (щоразу на один день), так і більш тривалих за термінами угод своп (наприклад, на два тижні, місяць, кілька місяців, на рік).
Укладення угод своп значно дешевше для маркет-тейкерів, ніж укладення форвардних контрактів у разі пролонгації валютної позиції.
Керування активами та зобов’язаннями базується на використанні переваг, які окремі позичальники можуть одержати на різних валютних ринках. Так, згідно зі схемою угоди своп, кожний позичальник має можливість одержати певну суму валюти значно дешевше, ніж якби він брав кредит на валютному ринку.
Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:
фіксацію валютного курсу на майбутній період; організацію зустрічних грошових потоків.
Угоди своп насамперед є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями форвард. На практиці операції своп використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції.
Переваги у використанні угод своп перед форвардними угодами:
при здійсненні валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди – фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;
використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків.
Щодо руху фінансових потоків угоди своп можна розглядати як співвідношення короткої та довгої валютних позицій.
Останнім часом угоди своп стали ширше здійснюватись не тільки між комерційними, а й між центральними банками, у вигляді угод про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою 1969 року було створено багатосторонню систему взаємного обміну валют на базі використання операцій своп через Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).