ТЕМА 11 ВАЛЮТНІ РАХУНКИ ТА МІЖНАРОДНІ БАНКІВСЬКІ. КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ. Відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті.
Операції з іноземною валютою на території кожної держави здійснюються відповідно до її чинного законодавства. В Україні валютні операції регулюються Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та низкою інших документів уряду і Національного банку, які визначають:
основні принципи здійснення валютних операцій;
види валют і валютних цінностей, які застосовуються в Україні; права й обов’язки резидентів і нерезидентів відносно володіння, користування та
розпорядження валютами і валютними цінностями на території України; повноваження та функції українських органів валютного регулювання і валютного контролю.
Практично в усіх країнах світу операції з валютою здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які отримали ліцензії (дозволи) від своїх центральних банків на проведення операцій в іноземній валюті, включаючи банки з участю іноземного капіталу та банки, капітал яких повністю належить іноземним учасникам.
Для здійснення міжнародних розрахунків банки відкривають валютні рахунки. Валютний рахунок – це рахунок, який відкривається в комерційному банку для зберігання іноземної валюти і здійснення всіх видів банківських операцій. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків у країнах регулюється чинним законодавством держави, нормативними актами центральних банків. Операції на рахунках здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.
Основними різновидами таких рахунків є:
поточні, призначені для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті, а також для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті;
розподільчі (транзитні), призначені для зарахування валютної виручки підприємства-експортера;
депозитні – відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк;
кредитні – призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.
В Україні функціонування даних рахунків регулюється Інструкцією НБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”. При цьому, за процедурою відкриття та обслуговування валютні рахунки мало чим відрізняються від гривневих рахунків, а за своєю сутністю є аналогічними. Щодо поточних та вкладних (депозитних) рахунків у вітчизняній банківській практиці немає суттєвих обмежень для фізичних осіб у порівнянні з суб’єктами підприємницької діяльності.
Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
Підставою для ідентифікації клієнта-фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта-юридичної особи, є такі документи:
а) для громадян України, які:
постійно проживають в Україні, – паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років,– свідоцтво про народження;
виїжджають на постійне місце проживання за кордон, – паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;
постійно проживають за кордоном, – паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
б) для іноземних громадян, які:
постійно проживають в Україні, – паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;
тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;
в) для осіб без громадянства, які:
постійно проживають в Україні, – посвідка на постійне проживання; тимчасово перебувають в Україні, – паспортний документ;
г) для біженців – посвідчення біженця.
Якщо зазначені документи не дають змоги банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від клієнта інший документ, який містить таку інформацію.
Фізичні особи-резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.
Банк має право відкрити рахунок фізичній особі-резиденту без подання документа, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків, якщо в паспорті цієї особи зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.