ТЕМА 13 ФІНАНСУВАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу.
ТЕМА 13 ФІНАНСУВАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу.
Кредитування зовнішньої торгівлі – важливий елемент економічного розвитку країни, оскільки кредит, поряд з якістю товару та його ціною, – важливий інструмент конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можливість збуту товару для експортера та його придбання для імпортера. Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути банки, держава, експортери, імпортери, небанківські кредитно-фінансові організації.
В залежності від типу кредиторів кредити у зовнішньоекономічній сфері класифікуються на:
фірмові;
банківські;
брокерські;
урядові;
міжнародних організацій;
змішані.
Однак, здебільшого, кредитування зовнішньої торгівлі здійснюється банками. Це може бути пряме або опосередковане кредитування.
Фірмовим кредитом називається кредит, який надається підприємством (фірмою) однієї країни підприємству (фірмі) іншої країни.
Є три різновиди фірмового кредиту:
вексельний кредит (після укладення угоди експортер виставляє тратту на імпортера, який акцептує її у вказаний строк, проти товарних документів);
кредит за відкритим рахунком (даний вид кредиту використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості. Згідно з угодою, експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк);
купівельний аванс (купівельні аванси є формою кредитування експорту й одночасно забезпеченням зобов’язань імпортера, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. Імпортери видають аванс експортерам у розмірі 10-30% від вартості поставки).
Банківські кредити. Найпростішими різновидами банківських кредитів є експортний кредит та кредит покупцю.
Експортний кредит – це кредит, що видається банком країни експортера банку країни імпортера для кредитування поставок машин, обладнання тощо. Такого типу кредити видаються у грошовій формі і носять чітко цільовий характер, так як позичальник зобов’язаний використати отриманий кредит винятково для закупівлі товарів в країні-кредиторі.
Однією із форм кредитування експорту банками з 60-х років став кредит покупцю. Кредит покупцю – це кредит, що надається банком експортера безпосередньо іноземному покупцю, тобто фірмі країни-імпортера. Тим самим імпортер купує необхідні товари з оплатою рахунків постачальника за рахунок коштів кредитора з віднесенням заборгованості на покупця чи його банк. Зазвичай такі кредити пов’язуються з купівлею товарів та послуг у конкретної фірми.
Вартість банківських кредитів покупцю, як правило, фіксуються на кілька років на рівні, нижчому вартості залучених коштів на ринку позичкових капіталів, що підвищує їхню конкурентоспроможність. Строк кредиту покупцю перевищує строк кредиту постачальнику; в основному це середньо- та довгострокові кредити. Банки при цьому можуть відкривати кредитні лінії для закордонних позичальників на оплату закуплених товарів. На сьогоднішній день банківські кредити покупцю поступово витісняють кредити постачальнику (експортеру) та фірмові кредити.
Крім названих різновидів банки можуть кредитувати клієнтів-суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у багатьох інших формах та з використанням різноманітних платіжно-кредитних інструментів (чеків, векселів, акредитивів тощо).
Брокерські кредити – проміжна форма між фірмовими кредитами та банківськими. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників. У деяких випадках брокери надають гарантії за кредитами експортерам та імпортерам.
Урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої країни за рахунок державного бюджету. Вони переважно мають довгостроковий характер (10-15 років). Такі кредити, як правило, надаються у двосторонньому порядку.
Кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, МБРР, сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов’язаних з дефіцитом їх платіжного балансу. МВФ та МБРР надають не лише стабілізаційні кредити, а й структурні (на здійснення програм, спрямованих на структурні реформи в економіці країни).
Змішані кредити – це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами – як міжнародними, так і національними. Участь у таких проектах можуть брати державні та приватні установи.
Кредитування експортно-імпортних операцій зумовлене особливостями виробництва, реалізації товарів та необхідністю одночасних великих капіталовкладень. Залежно від конкретних умов торговельної угоди використовують і різні методи кредитування експортно-імпортних операцій.
Методи кредитування міжнародної торгівлі:
Короткострокове:
овердрафт у національній валюті; овердрафт у іноземній валюті; за документарним акредитивом; аванс під інкасо; вексельні кредити.
Середньострокове:
кредит у національній валюті; кредит в іноземній валюті; форфейтинг; факторинг.
Довгострокове:
випуск акцій; випуск облігацій; лізинг.
За терміном користування кредити поділяються на:
короткострокові – від трьох місяців до одного року; середньострокові – від одного до п’яти років; довгострокові – понад п’ять років.
Ще однією класифікаційною ознакою кредитів може бути стадія виробництва (обороту) товару, котрий кредитуватиметься:
виготовлення товару для експорту;
86складування товару у країні експортера; транспортування товару; зберігання на складі в країні імпортера; реалізація товару;
використання товару у процесі виробництва та його амортизації.
Кредитування зовнішньоторговельних угод, як уже зазначалося, є одним із головних чинників конкуренції. Можливість кредитування дуже часто стає вирішальним фактором при наданні замовлення. При цьому слід враховувати, що інтереси експортера та імпортера протилежні: якщо імпортер намагається отримати якомога більшу відстрочку платежу та гарантію поставки товару, то експортер бажає якнайшвидшої оплати. У зв’язку з цим, необхідною складовою контракту є домовленість про взаємовигідні умови платежу. Визначення умов платежу є важливим з погляду потреби у кредитуванні зовнішньоторговельної угоди, а відображення інтересів у контракті експортера чи імпортера залежить від міцності їхніх позицій на ринку.
До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:
авансовий платіж; платіж на основі акредитива (з оплатою при пред’явленні);
інкасо (документи проти платежу); платіж після отримання товару (при посередництві з відстрочкою платежу).
Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу: платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою); інкасо (документи проти акцепту); відстрочка платежу.
Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв’язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.