Розвиток суспільного виробництва свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів, які охоплюють ряд якісно різних способів виробництва, зберігаються окремі спільні форми економічного життя, зокрема господарювання. Хоча місце й соціальні наслідки тієї або іншої форми господарювання в різних способах виробництва багато в чому неоднакові, деякі їх спільні риси зберігаються.
Спільні економічні форми з часом змінюються, що зумовлює еволюцію форм господарювання. Але це відбувається значно повільніше і за іншими законами, ніж зміна способів виробництва.
Форми господарювання являють собою третій елемент у структурі економічної системи (поряд з продуктивними силами та економічними відносинами). Під господарюванням розуміють особливі форми і методи організації економіки, управління виробничою діяльністю людей, підприємств, регіонів та суспільства в цілому. Кожній економічній системі відповідає певна форма господарювання, однак однотипні форми господарювання можуть бути притаманними різним економічним системам.
Виокремлюють, в основному, недемократичні та демократичні форми господарювання. До недемократичних відносять зосередження економічної влади в єдиному управлінському центрі: деспотизм, командно-адміністративну форму, тоталітаризм. Інколи такі форми господарювання об’єднують під однією назвою – азіатська форма господарювання. Під демократичними формами господарювання розуміють “розсіювання” економічної влади між суб’єктами господарювання різного рівня; ухвалення рішень суб’єктами господарювання самостійно без прямих вказівок зверху, на основі самофінансування, самозабезпечення, самооплатності та інших принципів комерційного розрахунку. Така форма господарювання дістала назву “європейської”.
В умовах змішаної економіки має місце органічне поєднання централізованого регулювання економіки з боку держави і свободи підприємницьких структур в ухваленні рішень щодо власного господарювання.