Під формами організації суспільного виробництва розуміють якісні, типові, загальні форми економічного життя, через які виявляється структура суспільних потреб, розподіляються наявні в суспільстві ресурси, враховуються і включаються в сукупну суспільну працю окремі її ланки. Такі форми господарювання відображають стан продуктивних сил та виробничих відносин лише в найбільш загальному вигляді, зокрема з точки зору суспільного розподілу і кооперації праці, ступеня відокремленості або об’єднання людей, обумовлених відносинами власності.
У процесі еволюції суспільного виробництва на всіх етапах існування людської цивілізації основними формами організації виробництва є натуральна, товарна і безпосередньо суспільна форми господарювання.
Історично першою економічною формою господарювання було натуральне виробництво, характерне для всіх докапіталістичних способів виробництва. Певною мірою натуральне господарство існує в ринковому господарстві, а також у змішаній економіці. Елементи натуральної форми господарювання виявляються і в Україні.
Натуральне виробництво – це такий тип господарювання, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. Тобто продукт виробляється для себе, для власного споживання. При натуральному господарстві суспільний продукт не набуває товарної форми і утворює фонд життєвих засобів для самого виробника.
Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю зв’язків, роз’єднаністю, відірваністю суб’єктів господарювання один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею.
Виробник одночасно є власником засобів виробництва і власником виробленого продукту. Виробничі відносини в натуральному господарстві виступають у “відкритій ”, не уречевленій формі, як відносини між людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.
Натуральна форма виникла як наслідок нерозвинутості суспільного поділу праці, замкнутості економічних процесів у рамках локальних одиниць господарювання, відсутності зв’язків з іншими одиницями. Робоча сила також жорстко закріплюється за даною одиницею господарювання.
Таким чином, соціально-економічна природа натурального господарства найповніше розкривається у його таких характерних рисах, як:
Замкнутість виробництва.
Слабо виражений поділ праці.
Виробничі відносини виступають у відкритій, не уречевленій формі, тобто не як відносини між речами, а як відносини між людьми.
Слабо виражений суспільний характер виробництва.
У натуральному господарстві праця виступає як індивідуальна праця виробника. Натуральна форма господарств адекватна такому рівню продуктивних сил і такому типу виробничих відносин, які визначають вкрай обмежену мету виробництва, підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером.