Як відмічалось вище, в умовах товарного виробництва продукт набуває форми товару.
Товар – це продукт, призначений не для власного споживання, а для обміну на інші продукти.
Товарами можуть бути лише обмежені в кількості (рідкісні) продукти. Повітря, яким дихають люди, вода у вигляді дощу (чи в річці, озері, океані) не можуть бути товарами, тому що їх кількість необмежена. Товар має дві властивості: споживну вартість та вартість.
Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу того, хто його купує. (Олівець – писати на папері, автомобіль – переміщуватись у просторі). Якщо якась річ не має споживної вартості, то її ніхто не купує, тобто вона не є товаром.
Ставши товаром, продукт повинен мати спроможність обмінюватися на інші товари.
Ця властивість товару отримала назву мінової вартості.
Мінова вартість – це кількісна пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість є формою другої властивості товару – вартості. Вартість відображає соціально-економічну форму товару.
Вартість, на відміну від споживної вартості, не лежить на поверхні явищ, тому з’ясування її природи як другої властивості товару є складнішим. Вартість – те спільне, що відбивається у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість робить їх порівнюваними. Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості – мають спільну міру.
Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння різноманітних благ і послуг, якими вони обмінюються.
Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару, втілюються у величині вартості товару.
Розрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю й відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару.
Товаровиробники діють у різних індивідуальних і природно-кліматичних умовах. Згідно з цим у товарах втілюється різна індивідуальна вартість. Робочий час, витрачений на виробництво товару окремим виробником (підприємством), називають індивідуальним робочим часом, а вартість, створену ним, – індивідуальною вартістю.
Проте на ринку у процесі обміну враховується лише суспільна вартість. Величина її визначається не індивідуальними витратами праці, а суспільно необхідним робочим часом, тобто тим робочим часом, який визначається наявними суспільно нормальними умовами виробництва при середньому в конкретному періоді і в даному суспільстві рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробників.
Отже, величина вартості товару значною мірою визначається суспільно необхідними витратами і, як правило, збігається з індивідуальними витратами праці тих товаровиробників, які доставляють на ринок переважну більшість товарів одного виду.
Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості й обернено пропорційно продуктивній силі праці.
Базовою величиною для визначення вартості товару є витрати простої праці (тобто без спеціальної кваліфікації). Складна праця – кваліфікована, вона вимагає попередньої підготовки виробника і створює більшу вартість, ніж проста. Складна праця зводиться до простої (редукція праці) через ринкові відносини.
У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар.
З одного боку, праця – це процес створення певного продукту або послуги.
Це пов’язане з спеціалізацією виробництва. Результатом такого процесу завжди виступає певна конкретна споживна вартість. Таку працю називають конкретною працею.
З іншого боку, всякий процес праці – це процес затрат людської робочої сили, мозку, нервів. Ці затрати характеризують працю з її кількісного боку, не торкаючи її конкретної форми.
Ця праця в фізіологічному розумінні отримала назву абстрактної праці, і саме вона створює вартість товару. Отже, вартість це втілена в товарі абстрактна праця.
Мал. 5. 1. Властивості товару
Абстрактна праця – це специфічна форма праці, яка властива лише товарному виробництву, тому що вона виражає відносини відособлених виробників. Там, де нема відособленого виробництва, необхідність у такій праці не виникає. Це означає, що вартість – це не природна, а суспільна властивість товару.
Саме тому вартість – це не просто втілена в товарі праця, а передусім відношення між людьми, приховане речовою оболонкою. Зв’язок двох властивостей товару з двоїстим характером праці, затраченої на його виробництво, зображено на мал. 5.1.
