Економічна теорія, зокрема марксистського напряму, не заперечує існування й третьої форми господарювання – безпосередньо суспільного виробництва. Останнє, згідно з цією концепцією, приходить на зміну товарної форми виробництва і притаманне соціалізму, особливо його вищій стадії – комунізму. Така точка зору не відійшла в минуле навіть з кризою та крахом соціалістичної системи господарювання.
Під безпосередньою суспільною формою виробництва розуміють господарювання, в якому переважає безпосередньо суспільне (а не ринкове) визначення праці та суспільно планомірне регулювання виробництва. Така форма ґрунтується на суспільній загальнонародній власності на основні засоби виробництва та планомірній організації виробництва, на управлінні економікою з єдиного центру. Потреба в ринку та грошах у такому господарстві відпадає. Як аргумент на користь такої думки наводять організацію виробництва в рамках сучасних транснаціональних корпорацій (ТНК). Незважаючи на високий рівень спеціалізації виробничих структур, що входять в ТНК, відносини між ними в межах корпорації мають нетоварний характер: обмін здійснюється не товарами, а продуктами.
Враховуючи, що ТНК притаманне зростання обсягів виробництва не лише всередині країни, а й за її межами, автори такої концепції вважають, що товарна форма організації виробництва переросте в неринкове безпосередньо суспільне господарство.