Банки, їх роль і функції. Центральний і комерційні банки. Банківський прибуток

Банки, їх роль і функції. Центральний і комерційні банки. Банківський прибуток

Банки є головними елементами кредитної системи, тобто системи кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні грошові засоби на кредитному ринку і надають їх у позику.

Кредитна система як система фінансових посередників, що діють на кредитному ринку, є однією із суттєвих елементів ринкової інфраструктури.

Сучасна кредитна система включає такі основні компоненти:

центральний (емісійний) банк;

комерційні, інвестиційні і спеціальні банки;

страхові компанії і пенсійні фонди;

спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи (фінансові компанії, інвестиційні фонди, кредитні системи, благодійні фонди тощо).

Центральний банк – це банк, який регулює кредитну систему. Він володіє монопольним правом випуску (емісії) банкнот в обіг і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки. Центральний банк – один із найважливіших інструментів державного регулювання економіки та поєднує функції банку й органу державного управління. Основним завданням центрального банку є кредитно-грошова і валютна стабілізація національної економіки. В Україні центральним є Національний банк України. Його основні функції:

емісія готівкових грошей;

регулювання кредитної емісії (випуск безготівкових грошей);

акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ;

збереження офіційних золотовалютних резервів;

надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів;

здійснення розрахунків і перевідних операцій для комерційних банків;

грошово-кредитне регулювання економіки;

контроль за діяльністю кредитних установ;

надання комерційним банкам ліцензій на проведення банківських операцій та операцій із зарубіжною валютою;

обслуговування державного боргу країни.

Таким чином, центральні емісійні банки у більшості країн виконують роль емісійного, відповідального за грошове господарство і кредитного центру, а також роль касира держави. Вони є кредиторами комерційних банків. Основна форма надання центральним банком кредитів комерційним банкам – скуповування у них цінних паперів та переоблік (дисконт) векселів, виданих підприємствами і прийнятими на облік (для забезпечення кредиту) комерційними банками. При цьому Центральний банк регулює процентну ставку через політику облікової (дисконтної) ставки.

Зниження дисконтної ставки центрального банку стимулює комерційні банки розширювати кредитування підприємств, а підвищення – навпаки.

Другим рівнем банківської системи виступають комерційні банки. Це – кредитні установи, призначені для залучення грошових засобів та їх розміщення від свого імені на умовах поверненості, строковості, платності.

Основне призначення комерційних банків – посередництво у переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

Комерційні банки здійснюють банківські операції у найширшому діапазоні:

концентрують тимчасово вільні грошові кошти, перетворюючи їх у позичковий капітал;

надають кредити підприємствам і організаціям;

здійснюють посередництво у розрахунках і платежах;

здійснюють кредитну емісію, випуск в обіг безготівкових грошей;

здійснюють операції з цінними паперами і товарними документами;

надають консультаційні послуги тощо.

Усі операції, що виконуються комерційними банками, поділяють на три групи: 1) пасивні; 2) активні; 3) комісійні.

Пасивні спрямовані на залучення коштів. За цими операціями банк має зобов’язання перед іншими суб’єктами і здійснює витрати.

Активні спрямовані на використання ресурсів банку (надання позик).  За цими операціями банк одержує доходи.

Комісійні операції – це посередницька діяльність: обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов’язаннями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, зберігання цінних паперів, тощо.

У цілому інші операції, що виконують комерційні банки, поділяють на:

Фондові операції – це операції з цінними паперами (придбання цінних паперів для банків, первинне розміщення випущених паперів, вторинний обіг цінних паперів, розміщення державних позик і операції з облігаціями).

Комерційно - посередницькі операції – це операції, за допомогою яких банк за дорученням своїх клієнтів отримує гроші. Приймаються чеки, векселі, цінні папери, іноземна валюта. Найпоширеніші інкасові операції з чеками та акцептами банку.

Довірчі операції – тимчасове управління майном приватних осіб, збереження цінностей у сейфах банку.

Лізингові операції – придбання банком машин і устаткування для надання їх в оренду.

Факторингові операції – підприємство-постачальник передає вимогу банку на оплату відправлених товарів, які банк негайно оплачує, утримуючи певний відсоток (кредитує постачальника), а сам має справу з платником, отримуючи суми, що підлягають оплаті.

Як і для всіх видів підприємницької діяльності, метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку. Джерелом доходу банків є позиковий процент, а також комісійні за різноманітні послуги. За здійснення активних операцій (кредитування, купівля цінних паперів тощо) банк стягує процент за кредитами, а за пасивними операціями (відкриття рахунків, продаж цінних паперів тощо) банк сам сплачує проценти. Отже, банк одержує доход лише тоді, коли процент за кредитом буде вищим, ніж процент за вкладами. Ця різниця й пояснює перетворення позикового процента на банківський прибуток.