Витрати домогосподарств

Витрати домогосподарств

Домогосподарства виступають як основні витрачальники доходів. Частина доходів домогосподарств надходить державі у вигляді індивідуальних податків (податків із доходів громадян), а залишок розподіляється на особисте споживання та особисте нагромадження. У США особисті податки становлять біля 15%, видатки на особисте споживання – 82% і особисте нагромадження – 3–4% всіх доходів домогосподарств.

Як бачимо, основна частина витрат домогосподарств пов’язана з особистим споживанням. Споживацька поведінка домогосподарства визначається такими особливостями:

домашнє господарство виступає єдиним економічним суб’єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, єдиний споживач;

допускається, що домашнє господарство отримуючи доходи від продажу послуг факторів виробництва витрачає їх повністю (після сплати податків) на споживання і заощадження;

вважається, що домашнє господарство може споживати всі споживчі блага, які на даний момент виробляються; ці блага уявляються нескінченно подільними і є повна інформація про їх споживчі властивості.

Споживач (домогосподарство) ставиться в умови економічного вибору: йому потрібно розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. При придбанні благ він повинен одержати набір максимальної корисності.

У мікроекономіці та макроекономіці детальніше розглядається споживацький вибір домогосподарства та споживання як макроекономічна категорія.

Тут ми зупинимось лише на найзагальніших поняттях, що характеризують домогосподарство як споживача вироблених у суспільстві благ.

По-перше,споживні витрати домогосподарств складаються з:

Витрат на придбання товарів тривалого користування;

Витрат на придбання товарів нетривалого користування;

Витрат на послуги.

Про структуру витрат на особисте споживання домогосподарств у США свідчить така таблиця:

Вид споживання	Процентне відношення до підсумку
Товари тривалого користування:	14
– автомобілі та запчастини	6
– меблі та побутове обладнання	5
– інші	3
Товари нетривалого користування:	32
– продукти харчування	17
– одяг та взуття	6
– бензин та мастильні матеріали	2
– паливо, вугілля	1
– інші	7
Послуги:	54
– житло	16
– утримання житла	6
– медичне обслуговування	13
– індивідуальні послуги	16
Усього	100

Як видно з таблиці, в розвинутих країнах більшу половину споживчих витрат домогосподарств становлять витрати на послуги.

По-друге, поведінка споживача (домогосподарства) на ринку визначається збігом його бажань із можливостями. Бажання може бути описане так званою кривою байдужості, тобто лінією, що відображає набори товарів однакової корисності. Можливість може бути представлена так званою бюджетною лінією, яка відображає різні комбінації продуктів Х та У, що можуть бути придбаними споживачами за фінансового обсягу його доходу за незмінними цінами товарів. Величина оптимального набору товарів знаходиться в     точці дотику Е кривої байдужості з бюджетною лінією (мал. 11. 2).

Мал. 11.2. Рівновага споживача

По-третє, при купівлі одного товару Х споживач (домогосподарство) розподіляє свій доход І між витратами на придбання певної кількості цього товару

1

 

Х – Х за ціною Р  і витрата

х

ми на решту товарів: І = Х • Р= С; таким чином, доход домогосподарства складається з двох

х

 доданків: І = Х • Р+ С.

Мал. 11.3. Вплив змін цін товару Х на розміщення бюджетної лінії Тоді його бюджетна лінія має вигляд, поданий на мал. 11.3: точка А відповідає величині доходу І, яка не витрачається на придбання ніяких товарів.

0

Точка Б відповідає кількості товару Х, яку споживач може придбати за весь свій доход І, тобто коли не буде купувати інших

0

 товарів. Лінія АБ містить точки з координатами (Х ; С), де Х  –кількість товару Х, яку споживач купує, а C – частина доходу для придбання решти

товарів. Якщо ціна товару Х зменшується,

1

бюджетна лінія набуває вигляду АБ , якщо ж ціна товару Х зростає – відповідно АБ(Х – С ). Величина оптимальної кількості товару Х визначається точками дотику бюджетних ліній до кривих байдужості (Х  , С )  (мал.  11. 4).

Мал. 11.4. Вплив зменшення ціни товару на поведінку  споживача

Як зображено на мал. 11.4, зниження ціни товару Х дає змогу домогосподарству придбати більшу його кількість, причому загальний ефект від зниження ціни (Х  – Х ) складається з ефекту доходу та ефекту заміщення. (Детальніше про це див.: Ястремсь:

Грищенко О. Основи мікроекономіки, К.: Знання, 1998. С. 150 – 169).

По-четверте, витрати домогосподарств на споживання благ та послуг обумовлюються спеціальною функцією споживання, середньою та граничною схильністю до споживання, їх впливом на обсяг виробництва ВВП завдяки так званому мультиплікативному ефекту.

На думку одних, ця функція є функцією лише одного аргументу – сукупного доходу: С = f (Y); на думку інших – це функція багатьох змінних – поточного доходу, нагромадження багатства, очікуваного доходу в майбутньому, процентної ставки. (Детальніше про погляди щодо функцій споживання див.: Мэнкью Н. Г. Макроэкономика: Пер. с англ. – М.: Изд-во МГУ, 1994.– С. 373 – 614).