Народне господарство країни – складна економічна система, яка організаційно виступає як сукупність багатьох галузей. Кількість галузей визначається, насамперед, розвитком суспільного поділу праці. У даний час налічується понад 400 галузей, серед яких найголовнішими є: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля, освіта, охорона здоров’я та ін.
Кожна галузь складається з окремих підприємств, які виробляють характерну для даної галузі продукцію чи послуги. Під підприємствами розуміють фабрики, заводи, фірми, кооперативи, господарські товариства, майстерні, їдальні тощо, де щось виробляється або надаються певні послуги.
Підприємство – це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна структурна ланка народногосподарського комплексу та основний суб’єкт ринкової економіки. Це самостійний суб’єкт господарювання, що реалізує власні інтереси шляхом виготовлення і реалізації товарів і послуг через планомірне комбінування факторів виробництва і організацію господарської діяльності. Підприємство має економічну та юридичну самостійність, здійснює незалежну діяльність, є юридичною особою, веде самостійний баланс власних доходів і витрат, має власний рахунок у банку і печатку.
Економічна самостійність підприємства полягає в тому, що воно самостійно вирішує основні питання економіки: “Що, як і для кого виробляти і за якою ціною продавати?”
Юридична самостійність визначається тим, що підприємство є юридичною особою з правом укладання господарських угод, може бути відповідачем і позивачем у суді, має власну назву, занесену до державного реєстру, власний рахунок у банку, печатку і право засвідчувати угоди виробничого чи комерційного характеру.
Залежно від форм власності виділяють приватне підприємство, колективне підприємство, корпоративне підприємство, державне підприємство.
Організаційно-правовими формами приватних підприємств є: одноосібні володіння, партнерства та корпорації. Найпоширенішою формою підприємств є партнерства, або господарські товариства.
Відповідно до обсягів господарського обігу й кількості працівників підприємства поділяються на великі і малі. Згідно з Законом України “Про підприємства ” до малих підприємств належать такі: у промисловості – з кількістю працівників до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; у невиробничій сфері – до 25 осіб, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб, в науці – до 100 осіб. (За американською класифікацією, до малого бізнесу відносяться фірми з кількістю зайнятих до 500 осіб).
Про соціально-економічні види підприємств в Україні свідчить схема:
На підприємстві здійснюється процес безпосереднього поєднання основних факторів виробництва – капіталу та праці (засобів виробництва з робочою силою). Завдяки такому поєднанню і відбувається процес виробництва товарів чи послуг.
Підприємство має закінчений цикл відтворення (випуск і реалізація продукції), само покриває свої витрати власними доходами, тобто діє на основі комерційного розрахунку.
Капітал підприємства. Кругообіг і оборот капіталу
Фонди підприємства, його ресурси, тобто засоби виробництва та грошові кошти – становлять капітал підприємства. Капітал, зосереджений у засобах виробництва виступає як постійний капітал С; капітал, що витрачається на робочу силу – як змінний капітал V. Внаслідок функціонування постійного і змінного капіталів створюється продукт (товар), який реалізуючись, дає можливість не лише відшкодувати витрати ресурсів, а й отримати додаткову вартість (або прибуток).
Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться в постійному русі. В економічному розумінні такий рух – це процес створення, збільшення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу – це його кругообіг і оборот.
Капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії і тричі змінює свою форму:
Стадія – обіг – купівля засобів виробництва і робочої сили.
Крім того капітал послідовно набирає трьох різних форм – грошової, продуктивної і товарної. Тому: процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває певних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називають кругообігом капіталу.
Функція грошового капіталу полягає у створенні умов для здійснення процесу виробництва. Функцією продуктивного капіталу є створення і збільшення вартості. Функція товарного капіталу зводиться до реалізації виробленого товару (послуги), що передбачає повернення підприємству авансованого на виробництво капіталу разом із реалізованою додатковою вартістю у формі прибутку.
Кожна з форм капіталу здійснює власний кругообіг. Грошовий капітал: Г — Т .В..... Т` — Г`.
Продуктивний капітал: — В.....Т` — Г`— Т.....В.
Товарний : Т` — Г` — Т.....В.....Т``.
Наявність трьох форм капіталу містить у собі можливість їх уособлення один від одного й самостійного існування. Від капіталу, зайнятого в сфері матеріального виробництва, відгалужуються й починають існувати як самостійні торговельний і позиковий капітал, одночасно з цим у складі підприємців виділяються промислові підприємці, торговельні підприємці і банкіри.
Рух капіталу не завершується одним кругообігом. Кругообіг капіталу, що визначається не як окремий акт, а як періодичний процес, називають оборотом капіталу.
Тривалість цього обороту визначається сумою часу його виробництва й часу обігу. Протягом одного кругообігу капітал повертається до своєї первісної (початкової) форми, протягом одного обороту – до первісної (початкової) величини.
Час обороту капіталу охоплює проміжок часу від одного періоду кругообігу всієї вартості капіталу до наступного. Наприклад, якщо початкова вартість капіталу, вкладеного в справу 1000 грн. і щороку повертається 2000 грн., то оборот капіталу складається із 5 кругообігів. Саме через 5 кругообігів початкова вартість у 1000 грн окуповується (тобто повертається її власнику).
Мірою часу обороту є рік. Загальна міра часу обороту дає змогу встановити швидкість обороту будь-якого капіталу, одним і тим самим способом порівнювати швидкість обороту одного капіталу зі швидкістю іншого.
Якщо час обороту певного капіталу становить 3 місяці, то число його оборотів буде дорівнювати: n = 12/3 = 4, тобто капітал здійснює 4 оберти за рік.
