загрузка...
 
Ціноутворення в АПК
Повернутись до змісту

Ціноутворення в АПК

Центральною проблемою ціноутворення в АПК є проблема ціни землі. У суспільстві, де панує приватна власність на землю, остання стає об’єктом купівлі–продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і т.д. Як же визначається ціна землі, коли вона не має вартості, тобто не є результатом людської праці? Ціна на землю спирається не на вартість, а на доход, який приносить власнику її використання, тобто ренту. Отже, ціна землі – це капіталізована земельна рента. Це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику доход у вигляді відсотка, що дорівнює земельній ренті, яку приносить така земельна ділянка. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна банківському відсотку:

З розвитком суспільства ціна на землю має тенденцію до зростання. Чинниками, що зумовлюють цю тенденцію, є:

a) зростання пропозиції позикових коштів; б) зростання земельної ренти;

в) зростання попиту на ділянки для несільськогосподарського призначення (для забудови);

г) зростання попиту на ділянки у районах, де знайдені корисні копалини, і т.д.

Другою проблемою у ціноутворенні в АПК є проблема паритету (співвідношення) цін на продукцію сільського господарства та цін на засоби виробництва (трактори, комбайни, мінеральні добрива тощо), які виробляються для сільського господарства. Найсприятливішим є такий паритет, за якого сільгоспвиробник на одну і ту саму кількість своєї продукції може придбати одну і ту ж кількість засобів виробництва. Якщо сьогодні трактор “коштує ” 10 т пшениці, то потрібно, щоб він коштував стільки ж і завтра, після 5 років, після 10 років і т. д. На жаль, практика свідчить про постійне порушення цього паритету в бік подорожчання засобів виробництва: завтра вже потрібно за трактор “заплатити ” 12 т пшениці, післязавтра — 15 т, а через певний час — 20 т (тобто у два рази більше). Таке співвідношення цін є виявом механізму нееквівалентного обміну між основними сферами АПК — виробниками сільгосппродукції і виробниками засобів виробництва для них.

У зв’язку з цим з’являється проблема науково обґрунтованої ціни на продукцію сільського господарства. Вважається, що такою може бути лише біржова ціна, тобто ціна, за якою сільськогосподарська продукція продається та купується на агропромбіржі.



загрузка...