Методологічні аспекти системи національних рахунків
Як зазначено вище, в сучасному макроекономічному рахівництві враховують результати не лише матеріального, а й нематеріального виробництва. Таку можливість має так звана система національних рахунків (СНР). Ця система давно існує в розвинутих країнах із ринковою економікою, в Україні її почали застосовувати з 1988 р.
Основні аспекти СНР такі:
суспільний продукт поділяється на дві групи: товари і послуги. Останні поділяються на ринкові і неринкові. Ринкові надаються комерційними структурами й передбачають плату за них; неринкові – надаються державними органами, некомерційними структурами безплатно або з певними пільгами;
економіка поділяється на такі сектори:
не фінансові корпорації (реальний, виробничий сектори);
фінансові корпорації (комерційні підприємства, що спеціалізуються на фінансових операціях, страхові компанії тощо);
сектор загального державного управління (органи державної, регіональної та місцевої влади). Послуги їх безплатні або пільгові;
домашні господарства;
закордонний сектор.
Виділяють окремо сектор, що обслуговує домашні господарства (партії, релігійні організації тощо);
усі суб’єкти економіки поділяються на резидентів і нерезидентів. Резиденти – громадяни даної країни, а також інших країн, які ведуть господарство в даній країні понад рік. Нерезиденти – громадяни інших країн;
суб’єктів господарювання називають інституційними одиницями: вони ведуть діяльність самостійно, за власні кошти, мають свій баланс тощо;
угоди, що здійснюються між одиницями господарювання, називають операціями, облік яких здійснюється на основі рахунків.
Кожен з рахунків має дві сторони: одна – ресурси (дебет), друга – використання (кредит). Рахунки між собою пов’язані: ресурси одного рахунку виступають як використання другого і навпаки.