Суть і види економічного відтворення: просте і розширене
Умовою нормального життя людського суспільства є безперервний процес виробництва, тобто відтворення. Для того, щоб виробництво повторювалось, необхідно вироблений продукт постійно реалізовувати, тобто доводити до споживача й тим самим давати новий поштовх для розвитку виробництва.
Доведення до споживача здійснюється завдяки розподілу та обміну. Тому під суспільним відтворенням розуміють єдність чотирьох фаз: власне виробництво, розподіл, обмін та споживання.
Розглядають просте та розширене відтворення. Просте означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це відбувається тоді, коли вся створена додаткова вартість використовуватиметься для задоволення особистих потреб населення, тобто для споживання.
Якщо авансований капітал у суспільстві становить 1000 грн: К = 1000 грн, з яких 800 грн витрачено на постійний капітал (С), 200 грн – на змінний (V), а норма додаткової вартості, тобто відношення додаткової вартості до зміненого капіталу становитиме:
m’ = m : v • 100 = 100 %,
то обсяг суспільного продукту за вартістю становитиме:
Якщо вся додаткова вартість (200m) споживається, то на поновлення виробництва використовуватимуться ті самі 1000 грн (1200 – 200 = 1000), які в тій самій пропорції розподіляються на постійний капітал 800с та змінний капітал 200с. Внаслідок їх використання при тій самій нормі додаткової вартості буде вироблено продукту на ті самі 1200 грн.
тобто обсяг виробництва не змінився.
Розширене відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо тоді, коли частина додаткової вартості використовуватиметься для зростання виробництва, тобто нагромадження.
Якщо ж у нашому попередньому прикладі 200m розподіляється на дві частини: одна – 100 грн на споживання (ФС), а решта 100 грн – на нагромадження (ФН), тоді картина змінюється.
Припустимо, що із 100 грн, що використовується на нагромадження, 80 грн спрямовано на придбання додаткових засобів виробництва (DC), а 20 грн – на залучення додаткової робочої сили (DV), тоді:
Авансований постійний капітал на початку другого року становитиме 880c (грн), змінний капітал – 220v (грн); при тій самій нормі додаткової вартості в 100 % у суспільстві буде створено додаткову вартість на суму 220m.
Тому кінцевий продукт наприкінці другого року складатиме:
Таким чином, порівняно з першим роком, сукупний продукт зростає на 120 грн. (1320 1200).
Розширене відтворення називають економічним зростанням, яке буває двох типів: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний – зростання обсягу виробництва досягається за рахунок залучення до виробництва додаткових ресурсів при незмінній їх продуктивності.
Інтенсивний тип – коли обсяг виробництва нарощується за рахунок раціональнішого використання всіх видів ресурсів, тобто завдяки зростанню продуктивності суспільної праці.
У реальному житті існують одночасно елементи обох типів розширеного відтворення, тому мова може йти лише про переважно інтенсивний тип економічного зростання, або про переважно екстенсивний тип економічного зростання.
Як відмічалось вище, найважливішою проблемою суспільного відтворення є проблема реалізації. Уперше описав цю проблему французький економіст Ф. Кене у своїй “Економічній таблиці ”.
Свій внесок у створення моделі реалізації при простому та розширеному відтворенні зробив К. Маркс.
Він поділив усе суспільне виробництво на два підрозділи: I – виробництво засобів виробництв та II – виробництво предметів споживання. Окрім того, він припустив, що:
капіталістичне виробництво розглядається в чистому вигляді, в якому існують лише два агенти–підприємці та наймані працівники;
усі товари продаються й купуються згідно з їхньою вартістю;
не беруться до уваги операції із зовнішньої торгівлі. Схема реалізації при простому відтворенні може бути представлена таким чином:
Під першим (І) розглядається структура сукупного продукту в першому підрозділі, під другим (ІІ) – структура сукупного продукту другого підрозділу.
Якщо уважно придивитись до схеми, можна помітити, що 4000c(І) + 2000c(ІІ) = 6000.
Тобто перший підрозділ виробляє стільки продукту, скільки його потрібно для відтворення спожитих у виробництві засобів виробництва в обох підрозділах. Тобто:
( c + v + m )(І) = c(І) + c(ІІ).
Крім того, є ще дві рівності:
Одна – (1000v + 1000m)(І) = 2000c(ІІ).
Тобто, у першому підрозділі новостворений продукт має дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва другого підрозділу:
Тобто, новостворений продукт в обох підрозділах має дорівнювати вартості виробленої продукції у другому підрозділі:
(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (c + v + m)(ІІ).
Отже, маємо такі умови реалізації при простому відтворенні: (c + v + m)(І) = c(І) + c(ІІ);
(v + m)(І) = c(ІІ);
(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (c + v + m)(ІІ).
Визначальною з них є друга: ліва частина – (v + m)(І) – за натуральним виразом є засоби виробництва, які вироблені в першому підрозділі, а за вартістю – це новостворений продукт першого підрозділу, що складається із змінного капіталу (заробітної плати працівників першого підрозділу) та додаткової вартості, яку одержують підприємці першого підрозділу.
При простому відтворенні новостворена вартість має бути використана на споживання, тобто для купівлі предметів споживання.
Однак предмети споживання виробляє лише другий підрозділ. Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу повинні обміняти частину вироблених засобів виробництва в цьому підрозділі на предмети споживання, вироблені в другому підрозділі.
Права частина цієї рівності c (ІІ) – в натуральній формі виступає як предмети споживання, вироблені в другому підрозділі. Однак за вартістю вони дорівнюють вартості спожитих у цьому підрозділі засобів виробництва.
Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу, створивши одночасно з засобами виробництва для свого підрозділу також засоби виробництва для другого підрозділу, обмінюють останні на частину предметів споживання, які виробляються в другому підрозділі і призначені для споживання робітниками і підприємцями першого підрозділу. Друга частина продукту другого підрозділу – (v + m)(ІІ) використовується робітниками та підприємцями цього ж підрозділу. Засоби виробництва, вироблені першим підрозділом для виробників засобів виробництва (тобто для першого підрозділу), залишаються (реалізуються) в першому підрозділі.
Схему для розширеного відтворення можна подати в такому вигляді:
I. 4000c + 1000v + 1000m = 6000; II. 1500c + 750v + 750m = 3000.
З цієї схеми видно, що:
а) I (1000v + 1000m) > 1500cІІ; тобто (v + m)I > cII;
б) 6000 > 4000cI + 1500vII; тобто (c + v + m)I > cI + cII; в) (1000v + 1000m)I + (750v + 750m)II > 3000II,тобто (v + m)I + (v + m)II > (c + v + m)II.
Як зазначалося вище, умовою розширеного відтворення є використання частини додаткової вартості для нагромадження.
У першому підрозділі: 1000m розподіляється на споживання – 500m1 і на нагромадження – 500m2; останні 500m2 використовуються в пропорції 4/1 для приросту постійного капіталу – 400c та приросту змінного капіталу – 100v. Тоді авансований капітал у першому підрозділі для другого року матиме вигляд:
I (4000 + 400)c + (1000 + 100)v.
Якщо із 750mII – додаткової вартості другого підрозділу 600m спрямовується до фонду споживання, тоді 150m – спрямовується до фонду нагромадження. З них 100c – на приріст постійного капіталу у другому підрозділі, та 50v – на приріст змінного капіталу. Звідси: авансовий капітал у другому підрозділі на початку другого року матиме вигляд:
II (1500 + 100)c + (750 + 50)v.
Ураховуючи ту саму норму додаткової вартості (100 %), в другому році вироблений продукт у кожному з підрозділів складатиме:
I 4400c + 1100v + 1100m = 6600; II 1600c + 800v + 800m = 3200.
Усього вироблений продукт у другому році становить 9800. Тоді як на початку він становив 9000. Таким чином, умовами реалізації при розширеному відтворенні є такі нерівності:
а) (v + m)I > cII.
Новостворений продукт першого підрозділу повинен бути більшим за постійний капітал (матеріальні витрати) другого підрозділу.
б) (c + v + m)I > cI + cII.
Продукт першого підрозділу повинен бути більшим за матеріальні витрати у першому та другому підрозділах.
в) (v + m)I + (v + m)II > (c + v + m)II.
Національний доход (новостворений продукт у першому та другому підрозділах) повинен бути більшим за продукт другого підрозділу.
В усіх трьох нерівностях різницею між правою і лівою частинами є одна і та ж сума – фонд нагромадження.
