Національне багатство – це сукупність матеріальних благ, духовних цінностей, нагромадження за всю історію країни. Масштаби, структура й якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність нації, потенціал її подальшого соціально-економічного розвитку.
За структурою національне багатство складається з:
духовних і культурних цінностей;
національного майна;
природних ресурсів.
Національне майно – найсуттєвіша частина національного багатства, воно виступає як результат відтворення у матеріальному виробництві. В ньому виявляється духовний елемент (освітній та інтелектуальний рівень) нації та природні ресурси. Завдяки першому природні ресурси переробляють і створюють майновий елемент національного багатства.
Національне майно має складну структуру:
Основний капітал фірм (основні виробничі фонди).
Оборотний капітал фірм (оборотні виробничі фонди, що нагромаджуються у незначній кількості, насамперед, у запасах сировини, матеріалів).
3. Невиробничі фонди, або фонди нематеріального виробництва (школи, лікарні, житло, громадський транспорт, обладнання наукових установ тощо).
4.Резерви капітальних благ (законсервовані запаси основних фондів і основних засобів нематеріального виробництва).
Майно домашніх господарств.
Запаси і резерви споживчих благ.
До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського вжитку ( земля, надра, вода, ліси, атмосфера).
У широкому розумінні до національного багатства відносять також нематеріальні багатства – духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення наукової думки, витвори культури і мистецтва, інтелектуальний рівень, навіть національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо).
Структура і якість елементів національного багатства – суттєвий чинник розвитку національного виробництва, зростання ВВП, поліпшення умов життя людей.
Великого значення набуває раціональне використання природних багатств нації, захист довкілля. Національне багатство тісно пов’язане із доходом нації, адже нагромаджувана частина останнього поповнює багатство нації; саме ж багатство є підґрунтям зростання національного доходу: чим більше національне багатство, тим більші можливості нарощування доходу нації, а отже її споживання та нагромадження продукту.
Національне багатство не лише зростає кількісно, а й постійно безперервно оновлюється, що є передумовою і змістом економічного і соціального прогресу. Залежно від реальної ролі у процесі відтворення у складі національного багатства виділяють:
Виробничий фонд.
Невиробничий фонд.
Виробничий фонд служить могутнім чинником зростання національного доходу, а також визначає економічний потенціал нації (виробничий фонд разом із кадрами працівників, спеціалістів, вчених). Економічний потенціал відбиває здатність нації забезпечити той чи інший рівень виробництва і добробуту людей. Всебічне використання економічного потенціалу, його постійне нарощування і вдосконалення – один із магістральних напрямів економічного і соціального прогресу.