Диференціація доходів населення. Проблема бідних та багатих
Одним із основних недоліків ринкової системи є нерівність у доходах і виникнення через це бідності. Нерівність доходів населення є наслідком нерівності у продуктивності праці чи ефективності виробництва; багато у чому вона визначається нерівністю у розподілі на основі приватної власності на засоби виробництва, а також правових норм, які її закріплюють ( зокрема, передачу доходів у спадщину ).
Нерівність у доходах виникає через такі чинники, як: розбіжність у рівні заробітної плати; доходи від приросту капіталу (акцій, облігацій, нерухомості); відмінності у фізичних та розумових здібностях людей, освіті й професійній підготовці; володіння власністю – землею, основними фондами, житлом, акціями та іншими цінними паперами.
Міра нерівності в доходах, яка притаманна будь-якому суспільству, досліджується з використанням кривої Лоренца (М.Лоренц – американський економіст, який побудував цю криву). (Див. т. 11. 3, мал.11.1).
Надмірну нерівність у доходах засуджували завжди. На цьому ґрунті відбувається перерозподіл доходів, який спрямований на досягнення так званої соціальної справедливості. Можна виділити три напрями економічної думки, що обґрунтовують досягнення більшої рівності в доходах:
соціалістичне вчення, яке виступає проти приватної власності, “незароблених ” доходів і прав власності;
індивідуалістичні доктрини, які стверджують, кожна особа гідна отримати “соціальний мінімум ”;
кейнсіанська концепція, котра доводить, що надмірна нерівність послаблює попит на споживчі товари, стримує економічне зростання.
Отже, в кожній країні існує проблема бідних та багатих, яка вирішується через перерозподіл доходів, завдяки чому бідні стають багатшими, а багаті – біднішими. Перерозподіл доходів населення здійснюється за такими каналами:
Через державну податкову систему і державний бюджет.
Через соціальне страхування.
Через коливання цін як на чинники виробництва, так і на товари та послуги.
Через добровільні внески до громадських, доброчинних,