загрузка...
 
Особливості економічної кризи в Україні
Повернутись до змісту

Особливості економічної кризи в Україні

Економіка України, здійснюючи трансформацію на шляху до ринку, пережила глибоку економічну кризу, особливо у 1989 1999 рр. За цей час валовий внутрішній продукт скоротився майже на 60%, обсяги промислової продукції – на 48,9 %, сільського господарства – на 51,5 %. Найбільш відчутних втрат українська економіка зазнала у 1990 – 1994 рр. За цей час ВВП знизився на 46,5 %, промислове виробництво – 40,4 %, сільськогосподарське – на 32,5 %. Лише у 1994 р. падіння ВВП становило 22,9 %, а промислового виробництва – 27,8 %.

Динаміку спаду виробництва (економічної кризи) в Україні наведено у таблиці:

Таблиця Зміни реальних ВВП в Україні

Рік

Реальний ВВП (млрд рублів на зраз. 1990 р.)

1992

137,4

1993

100,46

1994

60,30

1995

55,94

1996

52,56

1997

52,34

1998

50,64

1999

50,44

Економіка України розпочала виходити з економічної кризи у 1997 – 1998 рр. (настала фаза депресії), однак світова фінансова криза, особливо російська,   призупинила стабілізаційні процеси.

Стабілізація відновлена з другої половини 1999 р. (темпи падіння ВВП суттєво і постійно знижувались, а з 2000 р. розпочато неухильне зростання ВВП. Обсяг ВВП у 2000 р. зріс на 6 %, а за перші два місяці 2001 р. – на 7,6 % (у лютому – на 6,2 %).

З квітня 1999р. і протягом усього 2000 року стабільно нарощувався випуск промислової продукції. У 2000 р. його обсяг зріс на 12,9 %. Це дало змогу перевищити рівень промислового виробництва 1995 р.

Такі кількісні характеристики економічного циклу в українській економіці за останні 12 років.

Перехід від спаду до економічного зростання значною мірою пояснюється такими чинниками, як активізація інвестиційної діяльності, позитивні зрушення у бюджетній сфері (перехід до збалансованого бюджету), істотне зростання експортного потенціалу, утвердження ефективного ринкового середовища, зростання рівня монетаризації економіки (зниження рівня бартеризації), стабільність валютного курсу гривні та ін.

Відмічають також позитивний вплив на вихід з економічної кризи таких заходів економічної політики держави, як перехід до грошової приватизації, стимулювання малого підприємництва, зниження податкового навантаження, в т. ч. на фонд оплати праці, утворення мережі спеціальних економічних зон та територій, скорочення немонетарних розрахунків та платежів.

У літературі багато пишеться про причини економічної кризи в Україні. Виділяють, зокрема за К. Марксом, порушення найважливіших макроекономічних пропорцій внаслідок існування суперечностей, властивих суспільному виробництву, заснованому на приватній власності на засоби виробництва. Звертається увага, зокрема, на відхід від планової до ринкової економіки, внаслідок роздержавлення й приватизації власності. Називають більш конкретні причини:

ліквідація централізованої системи економікою за умов,коли за своїм змістом вона ще залишалася державною;

розрив економічних зв’язків з країнами СНД в той час, коли Україна не мала власного замкнутого економічного циклу.

У радянський період економіка України на 60 – 80 % була пов’язана з економікою колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ);

валютна криза, що призвела до порушення рівноваги між платоспроможним попитом і товарною масою внаслідок надмірної емісії грошей.

Крім того, однією з причин затяжної економічної кризи в Україні була повільність, порівняно з іншими країнами, здійснення переходу до ринкової економіки. В Україні Європейський банк реконструкцій та розвитку навів такі якісні показники переходу до ринку, як:

приватизація підприємств;

управління і структурна перебудова;

вивільнення цін;

торгівля і валютна система;

політика в галузі конкуренції;

реформа банківської системи;

ринок цінних паперів і небанківські фінансові посередники.

Оцінив на задовільно лише торгівлю і валютну систему, а решту – оцінкою 2 (незадовільно). (Дані за 1998 р., максимальний бал – 4).

У багатьох країнах СНД темпи економічного зростання значно вищі, ніж в Україні. У Російській федерації зростання ВВП у 2000 р. становило 8 %, у Казахстані 10,5 %, в Азербайджані 11,4 %. Процеси економічного зростання в Україні не супроводжуються відчутними якісними перетвореннями, позитивними структурними змінами, подоланням нагромаджених за останні роки відтворювальних деформацій у соціальній сфері. У багатьох напрямах зафіксовано поглиблення останніх.

Незважаючи на завершення першого етапу приватизації, частка приватних підприємств у промисловості (без малих підприємств) становила у 1998 р. всього 0,2 %, а з урахуванням малих підприємств – приблизно 0,8 %. В сфері послуг ця частка становила лише 0,6 %.

З метою прискорення реформ, успішного подальшого економічного розвитку, необхідні передусім такі заходи:

ліквідація державних дотацій, субсидій, податкових пільг для окремих секторів та нерентабельних підприємств. Запровадження повної майнової відповідальності та процедури банкрутства збиткових підприємств;

зменшення податкового тягаря, покладеного державою на підприємства і який обмежує їхні можливості до інвестування і розширення виробництва;

зміцнення приватної власності, прискорення приватизації великих підприємств, які користуються державними пільгами і не мають ефективних інвесторів і ефективного управління;

здійснення реформи державного управління в напряму позбавлення права прямого втручання в діяльність підприємств тощо.

Стратегією економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр. були завдання утримати зростання ВВП у 2001 р. на рівні не менше 4 % та створити надійні передумови для досягнення у 2002 –2004 рр. середньорічних темпів зростання ВВП на рівні 6 – 7 %. Наслідки 2001 р. та початку 2002 р. свідчать, що українська економіка утримує в собі потенціал зростання на рівні до 10 % щорічного зростання ВВП.

Цьому сприятимуть такі заходи держави, як забезпечення стабільного законодавчого поля; розробка механізмів створення маси ринкових відносин (конкурентного середовища, банкрутств); розвиток малого бізнесу, зміцнення банківської системи; стимулювання ринку капіталів, посилення інвестиційної спрямованості приватизаційного процесу; виправлення деформацій у відносинах власності; активізація економічної політики та зовнішньоекономічної діяльності.



загрузка...