Зайнятість та відтворення робочої сили. Чинники розширеного відтворення робочої сили
Як відмічалось у першому питанні теми, зайнятість безпосередньо пов’язана з проблемою відтворення робочої сили. Працююча людина, яка одержує доход у вигляді заробітної плати та інших форм, має можливість забезпечити нормальне відтворення власної робочої сили.
Під відтворенням робочої сили розуміють: виробництво, розподіл, обмін та споживання робочої сили.
Виробництво зводиться до заміщення відпрацьованої робочої сили, підтримки працездатності людини на належному рівні, загальноосвітньої та професійної підготовки людей. Розподіл робочої сили означає її розподіл між галузями, підприємствами, цехами всередині підприємства, між регіонами і країнами. Останнє досягається завдяки міграції робочої сили: еміграції та імміграції. Обмін робочої сили в економічному розумінні означає обмін її на товарні послуги, які отримує носій робочої сили внаслідок її продажу за певні кошти (заробітну плату). Одночасно обмін може виступати в формі обміну працівниками різних професій тощо. Застосування робочої сили зводиться до безпосереднього процесу праці.
Окрім того, відтворення робочої сили виступає в двох формах: просте відтворення робочої сили та розширене відтворення робочої сили. Виділяють також відтворення некваліфікованої та відтворення кваліфікованої робочої сили.
Зайнятість населення та безробіття безпосередньо впливають на відтворення робочої сили, а відтворення робочої сили має зворотний вплив на зайнятість та безробіття.
У першому випадку зайнятість сприяє, з одного боку, виробництву робочої сили та її застосуванню. Зайнятість забезпечує, як відмічалось вище, одержання доходу (заробітної плати) як джерела простого відтворення робочої сили. У процесі праці людина набуває професійної майстерності, тобто здійснюється відтворення кваліфікованої робочої сили.
З іншого боку, завдяки розв’язанню проблем відтворення робочої сили значною мірою забезпечуються необхідні зрушення і в зайнятості працездатного населення: більш кваліфіковані працівники мають більше можливостей знайти роботу й одержати більш високу оплату як джерело відновлення здатності до праці. Окрім того, відтворення кваліфікованої робочої сили, яке здійснюється в освітній галузі (школах, профтехучилищах, коледжах та вузах) забезпечує зайнятість певної частини працездатного населення – вчителів, викладачів, доцентів та професорів, а також обслуговуючого персоналу.
Чинниками розширеного відтворення робочої сили є:
розширене відтворення сукупного суспільного продукту, неухильне зростання обсягів суспільного виробництва;
науково-технічний прогрес та постійне оновлення технології, організації виробництва, відповідні зміни у змісті і характері праці;
неухильне зростання потреб населення, насамперед найактивнішої працездатної його частини.
У зв’язку з цим існує закон зростання кваліфікації та професійної підготовки робочої сили. Тобто кваліфікація і професійна підготовка повинні йти в ногу з науково-технічним прогресом, сучасною його формою – розвитком науково-технічної революції.
НТР постійно вносить зміни в продуктивні сили суспільства, засоби виробництва, уречевлену і живу працю. Вони дедалі більше стають втіленням досягнень науково-технічного прогресу, роль якого неухильно зростає. Наука перетворюється на безпосередню суспільну продуктивну силу. Якщо робоча сила не буде відповідати тим вимогам, які висувають нові техніка і технологія, це неминуче призведе до того, що її носії не використовуватимуться в процесі виробництва.
Таким чином, науково-технічна революція зумовила перехід до працезберігаючого типу виробництва, піднесла роль і значення живої висококваліфікованої праці. Це, в свою чергу, поставило питання про поліпшення умов життя і праці людей, розвиток освіти, підвищення кваліфікації працівників, охорони їхнього здоров’я, забезпечення їм вільного часу і відпочинку, піднесло значення розвитку соціальної сфери.
Відповідно до змін у техніці і технології виробництва удосконалюється система підготовки кадрів, розгортається їх підготовка за новими науково-технічними напрямами. Управління підготовкою кадрів з урахуванням перспектив розвитку виробництва дає змогу в найкоротші строки розв’язати надзвичайно складні проблеми науково-технічного, економічного і соціального прогресу, вдосконалення матеріально-речових чинників виробництва та піднесення якості особистого фактора.
В особистому факторі, який поєднує і фізичну, і розумову здатність до праці, з розвитком суспільного виробництва на основі нової техніки і технології у загальних витратах праці підвищується роль розумової її частини. Виникає дедалі більше професій, які все менше передбачають виконання фізичних дій і все більше – розумових. Це – наладчики електронного устаткування, оператори на автоматичних лініях, оператори ЕОМ на гідро-, тепло-, атомних електростанціях тощо.
Таким чином, відтворення робочої сили – це безперервне відновлення і підтримання фізичних сил та розумових здібностей людини, постійне відновлення і підвищення кваліфікації людей, забезпечення зростання їх загальноосвітнього і професійного рівня. Воно включає в себе також залучення працівників у виробництво, розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між галузями, підприємствами, регіонами, створення соціально-економічного механізму, що забезпечує задоволення потреб господарства в працівниках і одночасно повну та ефективну зайнятість.
У цілому, відтворення робочої сили ґрунтується на природному русі населення, зводиться до безперервного удосконалення підготовки робочої сили, забезпечення повної й ефективної зайнятості населення.