Ринковий механізм господарювання зводиться до “стихійного” впливу на економіку таких ринкових категорій, як попит, пропозиція та ціна.
Попит визначає: “Що і скільки виробляти?” Пропозиція йде слідом за попитом і змушена постачати на ринок саме те, на що є попит. Ціна як рівність обсягів попиту й пропозиції відіграє регулюючу роль на ринку товарів та послуг: вона орієнтує виробника на зміни в обсягах виробництва, орієнтує споживача на те, як себе вести на ринку. У цілому теорія ринкового механізму господарювання спирається на погляди класиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати повну зайнятість, відповідність між попитом і пропозицією, тобто рівновагу в економіці.
При цьому вважається, що пропозиція товарів породжує адекватний собі попит, тобто доходів у суспільстві достатньо, щоб викупити (реалізувати) весь обсяг виробленої продукції. Якщо ж частина доходів спрямовується не на споживання (купівлю виробленого продукту), а на заощадження, то останні завдяки підприємцям перетворюються за допомогою грошового ринку на інвестиції, тобто реалізацію попиту на так звані інвестиційні товари (або капітальні товари-верстати, машини, обладнання тощо). Якщо ж з’являться певні відхилення між обсягами заощаджень та інвестицій, то механізм гнучких цін та заробітної плати приведе їх у відповідність.
Таким чином, ринковий механізм господарювання зводиться до узгодженої взаємодії складових інтегрованого ринку – ринку ресурсів, ринку товарів, грошового ринку та ринку капіталів (заощаджень та інвестицій). Інструментами автоматичного регулювання ринкової економіки виступають гнучкі змінні: заробітна плата на ринку праці, товарні ціни – на товарному ринку, та відсоткова ставка – на грошово-кредитному ринку (ринку заощаджень-інвестицій). Зокрема, якщо сукупний попит на товарному ринку зменшиться, то зниження рівня цін на ньому не приведе до зниження обсягів виробництва: та сама кількість товарів продаватиметься за нижчими цінами.
У сучасних умовах вважається, що ринковий механізм господарювання неспроможний сам управляти економікою, йому “допомагає” державний механізм господарювання.