Загальна характеристика державного регулювання економіки
Державне регулювання економіки зумовлено необхідністю її втручання в економічні відносини, про що йшлося в темі 15. У цьому питанні висвітлюється, в основному, поєднання механізмів ринкового та державного регулювання економіки. Якщо ринковий механізм – це спосіб саморегулювання економіки, то державний механізм – це спосіб регулювання економіки умовно “збоку ”, тобто суб’єкта, який, у принципі, є не стільки економічною, скільки політичною, юридичною, правовою категорією. Як підкреслювалось раніше, держава – це політична організація, яка одночасно виконує й економічні функції. Саму державу як суб’єкта ринкових відносин можна розглядати з двох боків:
як власника ресурсів, підприємств і продукту державного сектору економіки;
як регулюючу, керуючу систему, що забезпечує нормальне функціонування не лише державного сектору, а й економіки в цілому.
Державне регулювання (державний механізм) зводиться, в основному, до економічної політики держави. Під економічною політикою держави розуміють її діяльність як політичної організації в сфері економіки. Тобто держава не втрачає притаманної їй політичної організації, однак вона політичні функції спрямовує в економіку, тобто базис суспільства. Нагадаємо, що окрім економічної політики, держава проводить національну політику, релігійну політику, політику соціального захисту та інші.
Економічна політика передбачає цілі, засоби їх досягнення та механізми впливу засобів на цілі. Серед цілей економічної політики виділяють, насамперед, зростання обсягів виробництва, забезпечення необхідної структури народного господарства (необхідних народногосподарських пропозицій), досягнення повної зайнятості працездатного населення, високоефективного використання наявних у країні ресурсів, забезпечення достатнього рівня життя та добробуту населення, економічної безпеки країни тощо.
Засобами досягнення цілей виступають конкретні напрями економічної політики, такі як фіскальна, монетарна, зовнішньоекономічна, соціальна. Окрім того, виділяють структурну та інноваційну політику, амортизаційну політику, аграрну політику та інші.
В економічній політиці суттєву роль відіграють так звані мультиплікатори, тобто показники впливу конкретних заходів на досягнення певних цілей, насамперед на зростання обсягів сукупного виробництва. Зокрема, якщо мультиплікатор податків становить – 4, то це означає, що зниження податків у країні на 20 певних одиниць зумовить зростання обсягів виробництва на 80 одиниць.