Економічна політика держави з формування та використання державних фінансів називається фіскальною економічною політикою (від лат. “fiscus” – казна). Залежно від методів проведення фіскальна політика може бути дискреційною і недискреційною (автоматичною).
Дискреційна означає свідоме використання державного оподаткування і державних витрат для досягнення поставлених цілей. Вона вимагає постійного суб’єктивного впливу держави на економічні процеси.
У фіскальній дискреційній політиці особливу роль відіграють прямі податки. Держава, маніпулюючи податковими ставками й видами податків, одержує змогу стимулювати або обмежувати розвиток тих чи інших галузей, підприємств чи економічних сфер. Наприклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва (інновації й модернізації), держава сприяє науково-технічному прогресові.
Не оподатковуються також інвестиційні, амортизаційні і страхові фонди.
Ставка прямого оподаткування є основним регулятором економіки. Найвищими темпами розвивається економіка при мінімальному оподаткуванні прибутку. Водночас слід врахувати: надто низька податкова ставка (менше 10 – 12 %) веде до утворення грошових заощаджень, що уникають інвестицій. Тому при встановленні податкових ставок зважають на дві обставини: 1) надмірний податковий тиск на підприємства спотворює структуру цін і веде до згортання виробництва; 2) помірні податкові ставки сприяють посиленню ділової активності, економічному зростанню, що зрештою обертається зростанням доходів домашніх господарств, фірм і нації в цілому.
Ставки оподаткування встановлюються, як правило, один раз на рік при затвердженні державного бюджету, однак вони можуть переглядатись у міру необхідності і протягом року. Таке встановлення державних ставок оподаткування і є виявом дискреційної фіскальної політики.
Залежність ставок оподаткування від надходжень до державного бюджету відображає крива Лаффера (А. Лаффер – сучасний американський економіст-неокласик), яку зображено на мал. 20. 1:
Мал. 20. 1. Крива Лаффера
Малюнок показує, що максимальні надходження до бюджету будуть при податкових ставках у межах 35 % .
Надто високі і надто низькі ставки зменшують податкові надходження. Криву Лаффера враховують при дискреційній фіскальній політиці
Недискреційна фіскальна політика пов’язана з автоматичною дією економічних регуляторів, які “вмонтовуються ” в економічну систему і не вимагають додаткових політичних заходів. Зокрема таким економічним стабілізатором є податкова ставка, яка автоматично діє відповідно до зміни обсягів доходу. Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких впливає на стан економіки без додаткових суб’єктивних рішень.
Наприклад, якщо в законі про бюджет на поточний рік установлена ставка податку на прибуток у 30 % , то величина податкових надходжень завдяки цьому податку буде залежати лише від обсягів прибутку: зменшення прибутків автоматично веде до зменшення надходжень до бюджету, зростання прибутків – відповідно до зростання надходжень. Установлена з 1 січня 2004 р. ставка податку на доходи фізичних осіб в 13 % є також вмонтованим стабілізатором.
