загрузка...
 
Монополії і олігополії в умовах регульованого капіталізму
Повернутись до змісту

Монополії і олігополії в умовах регульованого капіталізму

Сучасна науково-технічна революція та соціальна орієнтація капіталістичної економіки в цілому в умовах змішаної системи спричинюють певні зміни в соціально-економічній природі капіталістичної монополії, які зводяться до так званого “промислового планування” та “революції техноструктури” (за Гелбрейтом). Саме в розвинутій монополії найповніше виявляється заміна ринкової стихії на планування.

Монопольне планування – це форма внутріфірмового узгодження ряду найважливіших показників і дій від початку виробництва до його завершення. З іншого боку, це встановлення контролю над зовнішніми умовами виробництва, без якого внутріфірмове планування було б утрудненим. Фірма повинна знати ціни на свою продукцію, обсяг продажу конкурентів, витрати виробництва й очікувані доходи. Таким чином, фірма має звести до мінімуму вплив ринку на свою діяльність. Цьому допомагає й держава: регулювання нею сучасного попиту, заходи уряду з контролю над цінами і заробітною платою, фінансування державою наукових досліджень і розробок допомагає монополії контролювати ціни і витрати, керувати попитом споживачів через рекламу.

“Промислове планування” існує тому, що розвиток техніки і відповідний йому характер використання часу і капіталу підривають надійність механізму ринкового регулювання економіки.

Ринок дедалі більше і більше доповнюється плануванням і це – завдяки розширенню рівня усуспільнення виробництва, що є наслідком концентрації і централізації виробництва, тобто зосередження останнього в руках монополій та олігополій. Завдяки цьому ліквідується або зменшується ненадійність, нестабільність ринків тощо. Таким чином стихійність, притаманна класичному ринку вільної конкуренції, завдяки монополіям обмежується, доповнюється, але зовсім не витісняється регулюванням, плануванням, свідомим встановленням необхідних виробництву пропорцій.

У цілому регулювання економіки в змішаній системі можна розглядати з трьох боків:

Регулювання здійснюється з боку насамперед держави завдяки її економічній політиці.

Регулювання здійснюється з боку крупних монополій і олігополій, які володіють значною економічною силою на ринку.

Державі значно легше здійснювати свою регулюючу функцію завдяки монополіям і іншим крупним підприємствам. Багатомільйонне середовище малого і середнього бізнесу є, як правило, нерегульованим або слабко регульованим з боку держави.

У цілому можна вважати, що монополії і олігополії в змішаній економіці співіснують поряд з мільйонами, а й то десятками мільйонів дрібних фірм і організацій.

Наявність останніх є основою класичних ринкових відносин вільного підприємництва, наявність монополій і олігополій – основою не ринкових, не конкурентних, а свідомих відносин керованого (регульованого) підприємництва. Останнє (планування, регулювання тощо) бере на себе держава. Тому найефективніше це виявляється в існуванні так званих регульованих монополій, тобто існування таких крупних об’єднань, виконання функцій яких недоцільно перекладати на конкуренцію. Це стосується транспорту, зв’язку, газота електропостачання, комунального господарства тощо.

У цілому ж слід зазначити, що в змішаній економіці відбувається соціалізація розвинутої корпорації, про що писали Гелбрейт та інші вчені Заходу. Під соціалізацією розуміють те, що максимальний прибуток перестає бути кінцевою метою діяльності фірми. На перший план висувається задоволення потреб на необхідному рівні всіх працівників корпорації.

Слід також відмітити, що монополії та олігополії в сучасній змішаній ринковій економіці відіграють провідну роль. У багатьох галузях США 4 найбільші фірми випускають понад 60 % продукції (мідна руда – 98 %, цигарки – 93 %, пиво – 90 %, електролампи – 86 %, автобудування – 84 %, скляна тара – 84 %, домашні холодильники – 82 %, скляна промисловість – 81 %, турбіни і генератори – 79 %, літакобудування – 79 %, виробництво шин – 70 %, мотоцикли і велосипеди – 65 %) (Макконелл К. Р., Брю С. Д. Економікс: принципи, проблеми і політика. Пер. з 14-го англ. вид.– М.: Інфра–М.– 2003.– С. 568).

До найкрупніших фірм США, які відомі усьому світу, відносять: Майкрософт, Дженерал Моторс, Пепсі-Кола, Форд Моторс, Проктер енд Гембел, Філіпп Морріс, Дженерал Електрік, Макдональдс, Джілетт, Ксерокс, Боінг, АТТ. 50 % всіх необроблених алмазів світу виробляє корпорація Де Беерс у Південно-Африканській республіці.

Процес монополізації супроводиться поглинанням однією корпорацією інших, не лише в межах однієї країни, а й за її межами.

Американська фірма Дженерал-Моторс за п’ять років скупила більше десяти великих компаній і проникла в галузі аерокосмічної промисловості, робототехніки, штучного інтелекту та ін. Німецька фірма Даймлер-Бенц протягом року вийшла на перше місце серед промислових гігантів країни і перетворилась на величезний технологічний концерн, при цьому встановила контроль над провідною моторобудівною фірмою МТУ, яка випускає двигуни для літаків, танків і військових кораблів; захопила передову компанію Дорньє-лідер у виробництві авіакосмічної техніки і електроніки; включила до свого складу АЕГ – одну з провідних електротехнічних фірм.

Виробники побутової техніки та електротехніки голландська компанія Роул Філіпп Електронік та корейська ЕлДжі Електронік уклали угоду про створення спільного виробництва дисплеїв для телевізорів та комп’ютерів. Об’єдналися також “пивні королі”: норвезький конгломерат Оркла і датська пивна компанія Карлсберг.

Більшість монополій і олігополій входять до складу фінансово-промислових груп. У США – це групи Чейз, Моргана, Лімена-Голдсмена, Сакса, в Японії – Міцубісі, Міцуї, Сусімото, Даїчі-Кенгі, Фус (Див.: Політична економія: Навч. посібник/ К. Т. Кривенко та ін. За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка.– К.: КНЕУ, 2001.– С. 401 – 412).



загрузка...