загрузка...
 
Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе
Повернутись до змісту

Тема 24. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік. Зміст перехідної економіки: загальне й особливе

У сучасному світі на рубежі двох тисячоліть виділяють країни з чотирма типами господарських систем:

Країни з розвинутою ринковою економікою (майже 30 країн – Західна Європа, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія та деякі інші).

Країни, в яких формується ринкова економіка, але нетоварне (традиційне) господарство займає досить помітне місце, так звані країни, що розвиваються (понад 130 країн Азії, Африки, Латинської Америки й Океанії).

Країни з командно-адміністративною економікою (Північна Корея – КНДР, Республіка Куба і частково Китай).

Країни, що перебувають на стадії переходу від планової (централізованої, командно-адміністративної системи) до розвинутої соціально-орієнтованої ринкової економіки (близько 30 країн Європи й Азії, в тому числі всі колишні республіки СРСР, зокрема, Україна).

З наведеної класифікації видно, що абсолютна більшість країн мають перехідну економіку. Ця сама класифікація дає змогу виділити два типи перехідної економіки:

а) від традиційного до ринкового господарства (для країн, що розвиваються);

б) від планової (командно-адміністративної) до соціально-орієнтованої економіки (для постсоціалістичних країн).

Для перехідної економіки першого типу характерні (із певними допущеннями) такі основні ознаки:

нерозвинутість ринку і товарного виробництва;

низький рівень продуктивних сил, економічна відсталість більшості галузей;

несформованість народногосподарського комплексу в масштабі країни;

соціально-економічна відсталість, значні залишки родоплемінних (патріархальних) відносин;

низький життєвий рівень широких верств населення, їхня соціальна незахищеність;

значна або пануюча роль держави.

Для перехідної економіки другого типу характерне збереження товарної форми виробництва, яка мала плановий характер, розвинута система суспільного розподілу праці, існування порівняно розвинутих продуктивних сил індустріального типу. Одночасно для країн, в яких здійснюється радикальне реформування планової централізованої економіки, є ряд особливостей і ознак, що вказують на необхідність ринкових перетворень:

монопольний характер або переважання державної власності на основні засоби виробництва;

відсутність або нерозвинутість ринкового середовища–конкуренції і вільного підприємництва;

відсутність регулюючого впливу ринку, тобто ринкового механізму регулювання економіки;

нерозвинутість ринкової структури та інфраструктури;

порівняно не високий рівень життя широких народних мас.

За специфікою шляхів переходу від централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки визначилось кілька груп постсоціалістичних країн:

Країни, де намагаються впровадити ринкові відносини без руйнування планово-адміністративної системи, – шляхом створення “вільних економічних зон” чи реформування провідних галузей економіки (Китай, Монголія, В’єтнам).

Країни з виражено поступовим, еволюційним переходом до розвинутої ринкової системи без соціальних потрясінь (Угорщина, Чехія, Словенія та ін.).

Країни, що обрали шлях ринкової “шокової терапії”, – швидкого переходу до економіки з розвинутим ринком і значним соціальним статусом суспільства (Польща, Прибалтійські республіки та ін.). У них ще задовго до перехідного періоду був значний прошарок приватної власності, ринкова заангажованість населення, тобто значне поширення ринкової психології.

Ряд постсоціалістичних країн, у тому числі Україна, застосовують елементи усіх трьох підходів із більшим чи меншим успіхом.

У цілому необхідність переходу до розвинутої ринкової економіки зумовлена:

кризою державної неплатоспроможності або глибокою фінансовою кризою держави;

кризою економічної системи, тобто її неефективністю, неспроможністю самоіснування, тобто існування без команди згори, без вказівки керівних інстанцій, фактично без страху політичних переслідувань;

кризою економічної структури, тобто відсутністю націленості структури економіки на забезпечення зростання рівня життя людей.



загрузка...