загрузка...
 
Економічний устрій в умовах переходу до соціально орієнтованої економічної системи
Повернутись до змісту

Економічний устрій в умовах переходу до соціально орієнтованої економічної системи

У перехідний період завжди існує поєднання елементів старого економічного устрою (ладу) і нового, який приходить на зміну старому. На початковому етапі переходу, звичайно, елементи старого переважають над елементами нового, на завершальному етапі здійснюється повна заміна старого ладу на новий. Хоча окремі елементи старого ладу можуть залишитись, однак уже в якісно оновленому стані. Перехід стосується виробничих відносин, насамперед, відносин власності та механізму господарювання. Однак значною мірою він стосується і продуктивних сил.

Економіка перехідного періоду є багатоукладною, кількість і зміст укладів залежить від рівня розвитку певної країни, її історичних і національних традицій тощо. Кожний уклад має свої закони розвитку, внутрішні суперечності, ґрунтується на інтересах певних класів і соціальних прошарків.

У постсоціалістичних країнах при переході від командно-адміністративної до соціально-орієнтованої системи основним укладом протягом відносно тривалого часу залишається державний. Одночасно на основі поступового роздержавлення економіки виникають приватний сектор, дрібнотоварний уклад (заснований на власній праці), приватнокапіталістичний (заснований на найманій праці), власне соціалістичний (на підприємствах, викуплених трудовими колективами, так званих народних підприємствах), а також змішані уклади. Кожний із них характеризується відповідними відносинами власності. На основі оптимального роздержавлення економіки (частка держави повинна зменшитись до 30 – 35%) виникають різні конкурентоспроможні уклади, формується реальний плюралізм форм власності.

У перехідний період спочатку залишаються переважаючими методи й форми централізованого управління економікою, однак з’являється (доволі інтенсивно) ринковий механізм, тобто вплив на економіку таких ринкових компонентів, як попит, пропозиція, рівноважна ціна, конкуренція. При цьому слід підкреслити, що такий механізм не насаджається згори, він з’являється в міру розширення плюралізму власності, лібералізації цін, свободи господарської діяльності, демократизації суспільного життя, становлення верховенства закону (права) замість верховенства влади.

Перехід до ринкової економіки означає перехід до запровадження трьох фундаментальних принципів: економічної свободи, економічних контрактних відносин (економічних угод) та приватної власності. Під час створення ринкової системи ці три елементи є дороговказними зірками економічних реформ. Економічна свобода означає, що людині належить право вибору в тому, як влаштовувати свої справи в економічному житті. Вона має свободу обирати працю, торгувати з іншими людьми, створювати нові підприємства, накопичувати чи витрачати зароблені кошти, обирати, яким чином витратити власні кошти. Централізована планова система є антиподом економічної свободи. У принципі всі важливі рішення було заздалегідь закладено до центрального плану. Люди та підприємства були не більш ніж виконавцями цих рішень.

Концепція економічних контрактових відносин (економічних угод) означає, що люди мають можливість брати взаємні юридичні зобов’язання щодо проведення економічних операцій. Вони мають право купити й продати товар, продати іншій особі право власності на будинок чи завод, створити товариство чи спільне підприємство. У здоровій ринковій економіці правова система допомагає фізичним та юридичним особам укладати дійові угоди, що мають позовну силу. Правова система диктує процедуру укладання контрактів і визначає шляхи забезпечення їхнього виконання з відносно низькими витратами, якщо одна зі сторін порушує умови угоди.

Право приватної власності означає, що людина має невід’ємне право володіти, управляти й розпоряджатися своїм об’єктом власності, незалежно від того, чи це є особиста власність, скажімо, житлова площа, або ж економічна структура, наприклад, компанія. За ринкової системи більша частина майна  в  економіці  належить  фізичним  особам або організаціям, які, у свою чергу, також належать фізичним особам. Держава володіє лише незначною частиною майна.

Створення економіки, де запроваджені зазначені принципи: економічна свобода, економічні угоди та приватна власність, може включати дві стадії: просту та складну. Проста полягає у знищенні перепон, встановлених на шляху до економічної свободи та конкуренції, централізованою плановою системою. Складна полягає у створенні нової системи, що ґрунтується на законі та приватній власності.

Процес утвердження головних економічних свобод передбачає кілька ключових умов. Перша – ліквідація цінового контролю з тим, щоб приватні особи й організації одержали можливість торгувати на договірній основі. Тобто контроль за цінами ліквідується, з’являється можливість швидкого розвитку традиційних ринкових структур, таких, як валютні, фондові та товарні біржі.

Друга – уряд повинен перестати вказувати підприємствам, що і яким чином вони мусять виробляти. Галузеві підприємства можуть бути просто реформовані, адже управління виробництвом переходить до рук самих підприємств.

Третє – скасування бар’єрів для зовнішньої торгівлі. Свобода купувати та продавати іноземні товари є життєво важливою умовою нормального функціонування ринкової економіки. Підприємства повинні мати право здійснювати міжнародні торговельні операції, не потребуючи при цьому жодного офіційного дозволу.

У цілому ж, перехід від соціалістичної економіки до ринкової відбувається щонайменше в три фази: перша – фаза стабілізації або критична фаза; друга – фаза становлення ринку; третя – фаза структурного коректування.

У першу фазу уряд веде боротьбу з інфляцією та іншими наслідками розпаду соціалістичної системи; у другу – створюються головні інституції ринкової економіки; у третю – під впливом нових ринкових сил змінюється характер виробництва й зайнятості населення.



загрузка...