Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
Як зазначено вище, основним економічним завданням перехідного періоду є створення сучасних ринкових відносин, яке не може бути здійснене без створення відповідної ринкової інфраструктури.
Коли йдеться про перехід від командно-адміністративної планової системи до демократичної ринкової слід мати на увазі тісне переплетіння попередніх, старих, відмираючих відносин із майбутніми, новими, такими, що народжуються, відносинами. Форми й методи господарювання старого суспільства продовжують за інерцією працювати ще досить тривалий час. Водночас перехідна економіка характеризується інтенсивним нарощуванням нових, ринкових, економічних відносин. Цей процес здійснюється еволюційним шляхом. Наприклад, під час переходу до ринку збільшується частка приватних підприємств, посилюється дія законів попиту та пропозиції, збільшується кількість рівноправних (горизонтальних) зв’язків між економічними суб’єктами.
Перехід до розвинутих ринкових відносин передбачає поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізації виробництва та поглиблення економічної відособленості виробництва як загальних передумов ринку. Таке відособлення створює приватна власність. Тому приватизація є необхідним елементом переходу до ринку. Крім приватизації необхідним елементом ринкових перетворень є демонополізація економіки та формування конкурентного середовища, створення ринкової інфраструктури, здійснення аграрної реформи, стабілізація грошового обігу та фінансового стану, запровадження ефективних цивілізованих програм щодо соціального захисту населення та налагодження ефективних зовнішньоекономічних зв’язків.
Роздержавлення (демонополізація) економіки означає усунення монополії держави на власність через обмеження державного сектору й формування багатоукладної економіки. Приватна власність, яка формується в ході реформи, має різні форми: приватна трудова власність; приватна власність, заснована на використанні найманої праці; колективна (корпоративна, асоціативна) власність; змішана (спільна) власність тощо. Урізноманітнення форм власності передбачає надання їм однакових прав.
Перехідна економіка в умовах тотального монополізму і, насамперед, держави як залишку командно-адміністративної системи, потребує проведення активної антимонопольної політики. Вона має два напрями. По-перше, не допускати створення нових монополій; і, по-друге, обмежувати монополістичні вияви вже існуючих. Конкурентне ринкове середовище означає, що на ринку:
має діяти значна кількість виробників і покупців, кількість яких максимально збільшується;
існує свобода вибору економічної діяльності виробництва;
забезпечується вільний доступ до інформації.
Важливим елементом забезпечення ринкової діяльності є інфраструктура ринку: банки, біржі, брокерські та дилерські контори, різні посередницькі організації, інформаційні установи тощо. Багатьох елементів ринкової інфраструктури за часів командно-адміністративної системи просто не існувало (наприклад, брокерські контори, біржі та ін.). Тому цю сферу треба створювати практично з нуля. Крім того, у розвинутих країнах інфраструктура ринку розвивається випереджувальними темпами, у неї вкладається понад половину всіх капіталовкладень.