Міжнародні економічні відносини знаходять агреговане відображення в платіжному балансі країни, в якому містяться систематизовані дані про всі економічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу (як правило, за календарний рік).
Платіжний баланс являє собою співвідношення фактичних платежів, одержаних даною країною від іноземних держав та міжнародних економічних організацій, і здійснених нею платежів за кордон.
На відміну від платіжного балансу розрахунковий баланс – це співвідношення вимог і зобов’язань даної країни щодо іноземних держав і міжнародних економічних організацій на певну дату. Розрахунковий баланс відрізняється від платіжного тим, що до нього входять не лише фактично здійснені надходження і платежі, а й непогашені вимоги й зобов’язання.
Отже, платіжний баланс – це співвідношення платежів, які надходять (надійшли) до країни з-за кордону, і платежів, здійснених даною країною за кордон. Він може бути активним або пасивним (тобто мати додатне або від’ємне сальдо). Позитивне (додатне) сальдо означає, що надходження в країну перевищують її платежі за кордон, негативне (від’ємне) сальдо означає, що надходження в країну менші за її платежі за кордон.
Основними міжнародними економічними операціями, які систематизовані у платіжному балансі, є: рух товарів, послуг, процентів і дивідендів, інвестицій; поставки валюти, рух золота.
Кожна з операцій збільшує зобов’язання з-за кордону заплатити, що записується як кредит (експорт товарів і послуг, приплив капіталів і таке інше), або зовнішні вимоги з оплати, які записуються як дебет (імпорт товарів і послуг, вивіз капіталу).
Основне призначення платіжного балансу в тому, щоб у стислому вигляді показати стан міжнародних економічних відносин країни. Він є індикатором для грошової, валютної, податкової, зовнішньоекономічної й іншої політики уряду.
Платіжні баланси містять три основні частини:
Торговельний баланс – співвідношення експорту та імпорту товарів, за яким платежі фактично здійснені або повинні бути негайно погашені;
Баланс послуг і некомерційних платежів – надходження й платежі щодо транспорту, страхування, поштово-телеграфного та телефонного зв’язку, комісійних операцій, туризму, культурного обміну, некомерційних переказів (заробітна плата, спадщина, стипендії, пенсії і т.д.), утримання торговельних і дипломатичних представництв, процентів й дивідендів від капіталовкладень, платежі за ліцензії, технічну допомогу, гонорари, військові видатки за кордоном та ін.
Торговельний баланс, баланс послуг та некомерційних платежів складають поточний платіжний баланс.
Баланс руху капіталів і кредитів – приплив іноземних інвестицій і позик до країни й надання їх (інвестицій і позик) іншим країнам. Цей баланс має особливе значення, оскільки вивіз капіталу, міжнародна інвестиційна діяльність є однією з основних і найважливіших форм міжнародних економічних відносин.
Крім того є стаття платіжного балансу – це “помилки й пропущення ”, яка інколи досягає значних величин.
Баланси міжнародних розрахунків займають важливе місце в системі агрегованих (макроекономічних) показників.
При визначенні ВВП, національного доходу враховують чисте сальдо міжнародних вимог і зобов’язань країни. У платіжному балансі відображаються глибинні процеси, що відбуваються як в економіці даної країни, так і у світовій. На його стан впливає низка чинників:
нерівномірність розвитку окремих країн, регіонів, підсистеми світового господарства;
структурні кризи;
зміни в умовах міжнародної торгівлі;
валютні кризи та коливання валютних курсів;
розширення масштабів руху капіталів;
зростання закордонних державних витрат, у тому числі і на військові цілі.
Складною проблемою платіжних балансів є їх дефіцит (від’ємне сальдо) за поточними операціями в багатьох країнах світу з різних підсистем світового господарства. Особливо гострою ця проблема є для більшості країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою. Для ліквідації незбалансованості платіжного балансу вживають певних заходів.
Традиційно для погашення дефіциту платіжного балансу використовують іноземні кредити й ввезення капіталу.
Методом урівноваження платіжного балансу є також використання офіційних золотовалютних резервів країни, якщо вона їх має в достатній кількості. Надзвичайним джерелом погашення негативного сальдо платіжного балансу може бути в окремих випадках зовнішня допомога у формі субсидій, пільгових кредитів тощо.
Однак стратегічно для ліквідації дефіцитного платіжного балансу країна повинна вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на стабільний, збалансований, урівноважений розвиток національної економіки. Це досягається шляхом розвитку імпортно-замінних виробництв, стимулювання експорту, а головне – загального зростання національної економіки на конкурентній пропорційній основі.
У цілому ж для врівноваження пасивного платіжного балансу уряд може використовувати кілька методів, однак два з них є основними. По-перше, для усунення від’ємного сальдо платіжного балансу уряд може здійснювати адміністративні заходи – регламентувати імпорт, використовувати мито, квоти, ліцензії, обмеження переказів, втечу капіталів тощо. По-друге, важливим методом врівноваження платіжного балансу є зміна обмінного курсу національної валюти.