Для забезпечення розвитку міжнародних економічних відносин, і насамперед, міжнародних грошово-валютних відносин, створюються міжнародні економічні організації, в тому числі валютно-фінансові. За кількістю країн, що беруть у них участь, їх можна поділити на:світові; регіональні або багатосторонні; двосторонні.
У сучасній системі міжнародних організацій чільне місце посідає Організація Об’єднаних Націй – ООН. Власне з її ініціативи було створено цілий ряд міжнародних економічних організацій, які набули статусу світових. Провідна роль у системі економічних організацій належить Економічній і Соціальній раді, яка є одним із головних органів ООН.
Відповідно до статуту ООН Економічна й Соціальна рада виконує такі функції:
є центральним форумом для обговорення міжнародних економічних, науково-технічних та соціальних проблем глобального й міжгалузевого характеру та розробки напрямів їх розв’язання; забезпечує координацію діяльності ООН з економічних та науково-технічних питань;
координує діяльність спеціалізованих економічних організацій ООН (наприклад, таких, як МОСК – міжнародна організація зі страхування кредитів, МТП – міжнародна торгова палата, МАГАТЕ – міжнародне агентство з атомної енергії тощо).
Безпосередньо валютно-фінансових міжнародних відносин стосується діяльність таких організацій, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та інші.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – спеціалізована установа ООН, створена на міжнародній валютно-фінансовій конференції у 1944 р. Почала функціонувати 3 березня 1947 р. Нині членами фонду є понад 170 держав, у тому числі Україна з 1993 р. Для кожної країни – члена МВФ визначається квота, що відбиває її місце в економіці.
Офіційною метою фонду є сприяння розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотримання, багатосторонньої системи платежів та ліквідації валютних обмежень; надання країнам-членам валютних коштів для фінансування дефіцитів платіжних балансів.
МВФ розроблені основні принципи, яких мають дотримуватися країни-члени щодо курсової політики:
країна-член мусить уникати маніпулювання валютними курсами з метою одержання конкурентних переваг і вирівнювання свого платіжного балансу;
країні-члену слід вдаватися до валютної інтервенції для запобігання значним нетривалим коливанням своєї валюти;
під час проведення інтервенції необхідно враховувати інтереси інших країн-членів;
МВФ фінансує такі види програм;
програма трансформації економіки, переходу її на ринкові відносини;
програма “стенд-бай” – короткострокові фінансування для досягнення макроекономічної стабілізації;
програми розширення фінансування на структурні перебудови.
Країни – члени МВФ повинні передавати МВФ інформацію про офіційні золоті запаси та валютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу, закордонних інвестицій та інше. Членство країни в МВФ є обов’язковою умовою для її вступу до Міжнародного банку реконструкції й розвитку та для одержання кредитів Міжнародної організації розвитку.
Світовий банк був заснований у липні 1944 р. під час валютно-фінансової конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі і розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р. Організації Світового банку: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – основна (материнська) установа, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантій капіталовкладень (БАГК) – дочірні організації.
Мета Світового банку – сприяння економічному розвитку. Він надає позики країнам “третього світу”, фінансує капіталовкладення, що сприяють економічному розвитку, а це – дороги, електростанції, школи і зрошувальні системи, а також такі види діяльності, як сільськогосподарські послуги, навчання вчителів і програми, спрямовані на поліпшення харчування дітей і вагітних жінок. Світовий банк надає також технічну допомогу й експертні поради, щоб допомогти урядам зробити конкретні галузі економіки продуктивнішими і такими, що відповідають завданням національного розвитку.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) – міжнародна кредитна організація, основною метою якої є сприяння реформам у країнах Центральної й Східної Європи, спрямованих на перехід до ринкової економіки. Створений у травні 1990 р. Засновниками ЄБРР є всі європейські країни (крім Албанії), США, Канада, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія і Нова Зеландія, а також дві міжнародні організації – Європейське співтовариство та Європейський інвестиційний банк.
Окрім того, в Європі функціонують Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР), Європейський фонд розвитку (ЄФР) та ін.
Якщо Світовий банк надає позики тільки бідним країнам, то МВФ – будь-якій країні-члену, яка не має достатньої кількості іноземної валюти для відшкодування короткострокових фінансових зобов’язань, даних кредиторам в інших країнах.
Крім названих, існують багато інших міжнародних економічних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення успішного здійснення міжнародних економічних зв’язків.
До них можна віднести спеціалізовані економічні об’єднання ООН: комісія з питань народонаселення, комісія з питань транснаціональних корпорацій, комісія з планування з метою розвитку; комітет природних ресурсів, міжнародна організація праці (МОП), організація з питань промислового розвитку, комісія з продовольства і сільськогосподарських організацій (ФАО), комісія з питань цивільної авіації (ІКАО), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та ін.